Відбити охоту щось робити може багато речей. У наш час їх стільки, що й не дивно, що багато хто з нас відчуває знеохоту. Давайте розглянемо деякі причини, які впливають на нас звідусіль.
- Ми усвідомлюємо наші помилки, нашу слабкість, нашу вбогість, наш гріх, нашу нестачу бачень і прагнень, а отже, і нашу, здавалося б, неспроможність із цим щось зробити. Ми не є такими святими людьми, якими покликані бути.
- Нам відомі помилки церковних людей, від єпископів, священиків, монахів і до віруючих мирян. Ми бачимо, як порожніють або з’єднуються в одну окремі парафії, бачимо порожні семінарії і монастирі, чуємо про скандали на моральному ґрунті. Також читаємо про розходження і розподіли серед богословів та священиків.
- Ми бачимо повільне згасання віри в наших спільнотах.
- Ми усвідомлюємо помилки та гріхи націй, несправедливість і нехтування бідними та невигідними людьми, тероризм, війни, комуністичні режими та переслідування християн ісламськими державами.
- Ми усвідомлюємо занепад моралі цілих націй через їхнє прагнення влади, гордовитість і бажання задоволення. Бачимо це в поширенні контрацепції, абортів, евтаназії та несправедливих законів, що позбавляють людей свобод їхньої віри.
- Ми розуміємо, що нас атакують засоби масової інформації: газети, журнали, радіо і телебачення пропагують різкий духовний занепад і порнографію. Стає все більш очевидним, що порнографічна залежність на рівні хімічних реакцій в організмі нічим не відрізняється від алкогольної залежності.
- Ми усвідомлюємо, що секуляризоване суспільство руйнує віру людей. Для них в їхньому житті Бога немає. Без віри ж ми не осягнемо спасіння і вічного життя! Своїм життям вони промовляють: «Вір у свої статки, свою силу і те, чого ними можна досягти для свого задоволення». Та чим є все це у світлі життя вічного?
- Ми знаємо про те, що розпадаються сім’ї. Я не знаю жодної сім’ї, яка б не мала проблем, які зазвичай викликають знеохоту: егоїзм, контроль народжуваності, аборти, розбіжності в питаннях віри і моральних цінностей, насильство, алкоголізм, хронічні захворювання, розлучення, життя дітей за прикладом секуляризованого світу. Господи, май милосердя над усіма нами!
То що ж ми з вами можемо зробити у своєму оточенні з тими ситуаціями, які нас так знеохочують?
Наші фундаментальні стосунки з Богом потребують перевстановлення на основі нашого глибокого навернення. Коли ти звертаєшся до Ісуса з довірою, то починаєш розуміти і відчувати Його люблячу присутність; коли ти з Ісусом Христом, то успадкуєш життя вічне! (див. Ів. 17:3). А до життя вічного покликаний увесь світ: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Часто мені доводиться повторювати собі латинський вислів «Quid hoc ad eternitatum?» (Що це має до життя вічного?). Треба завжди все перевіряти згідно зі словами апостола Павла: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!» (1Сол. 5:21).
Ми є тут, на землі, у час випробування і доведення нашої довіри Господу! Яке ж болісне питання Ісуса: «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…» (Лк. 18:8).