Усі ми в тій чи іншій формі відчуваємо мізерність. На своїх життєвих стежках я зустрічав не одну тисячу людей, і всі вони були в чомусь мізерними – абсолютно всі. Усі ми від чогось страждаємо: гріха, хвороби, страхів, тривог, депресії, бідності, напруги, конфліктів, насильства, виснаження, нестатків, непорозумінь, несправедливості, розколу, залежності… Цей список можна ще продовжувати і продовжувати.
Наша мізерність стає ще гіршою через несприятливі ситуації в сім’ї, на роботі, у Церкві та цілому світі і загострюється через те, що ми відповідаємо гнівом, ненавистю, осудом, образою, гордістю, ревнощами, жадібністю, хтивістю, непоміркованістю і необачністю. У своїй мізерності ми часто почуваємося розчарованими і безпорадними. Легко впадаємо в спокусу занепасти духом і стати сумними, а потім врешті-решт починаємо загрузати в жалі до себе самих.
Божа відповідь – милосердя
Божа відповідь на нашу мізерність – це Його дар милосердя. Такий Божий план: «…щоб помилувати всіх» (Рим. 11:32).
Бог Отець відправив Свого Сина Ісуса проявити Його милосердя і принести нам викуплення, прощення всіх наших гріхів (Кол. 1:14), а також полегшення в нашій мізерності (Лк. 4:18).
Наша відповідь – радіти
Наша відповідь на Боже милосердя в нашій нікчемності – це радуватися, дякувати за Його милосердя, хвалити Його за те, що Він робить і буде робити з нашою ницістю.
Радіти, це не про почуття, а про рішення пізнати милосердну любов Бога і прийняти всі страждання – навіть біль нашої власної слабкості і гріховності – як хресне співстраждання з Христом.
Про те, що він радіє своїй мізерності, часто пише апостол Павло до Колосян (1:24): «Тепер я радію в стражданнях своїх за вас»; до Коринтян (2Кор. 12:9): «Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.»; Филип’ян (1:29): «…Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього».
І апостол Петро пише: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись» (1Пет. 4:12,13).
Ми також покликані, довіряючи Божому милосердю, знаходити радість навіть у нашій мізерності. Що більше ми радіємо Божому милосердю, то більше Божого милосердя ми отримуємо і більше воно нас перемінює. Тоді ми стаємо здатними прийняти участь у Христовій справі відкуплення, що приносить милосердя і примирення людям в їхній ницості (див. 2Кор. 5:17-21).