Бог хоче від мене віри – я змушую себе вірити; Він вимагає любити ближнього – я намагаюся чинити діла любови; Він вимагає бути чистим – я борюсь, щоб досягти цього: такою є спонтанна реакція багатьох християн. Це зворушливо, це випробування доброї волі і душевної величі. Але це доволі наївно, це ознака незрілої віри, дещо дитячої, яка ігнорує істину, присутню на кожній сторінці Святого Письма, що людина без Божої підтримки нездатна сподобатися Господеві, відповісти на Його очікування.
Вірити в Христа – неможливо без Божого втручання; «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Ів. 6:44). Любити – неможливо самому по собі, це Святий Дух, пише апостол Павло, вдихає в наші серця милосердну любов. Бути чистим – і цього ми очікуємо від Господа: «Серце чисте створи мені, Боже» (Пс. 51:12). Так само з молитвою. А що ви думаєте про це?
Ви зрозуміли, що слід зробити місце для молитви у вашому житті і взятися до справи, однак у вас нічого не виходить, і тоді ви звинувачуєте себе в браку вміння, волі, наполегливости. А може, вам радше слід було б дорікнути собі в браку зрілої віри? Може, ви надміру розраховуєте на власні сили? Ви бажаєте молитись? – то просіть Бога про ласку молитви. І ще: помоліться за те, щоб просити молитву. Молитва – це полум’я всередині нас, яке підносить до Бога, потрібно просити його в Господа, як Ілля закликав небесний вогонь на дрова свого жертовника. Просіть наполегливо, смиренно, нетерпляче і ревно. Не забувайте, що Христос похвалив наполегливого приятеля – того чоловіка, який не здався, допоки не домігся свого.