У тій зустрічі любови, якою є молитва, Бог є головною Особою; тож почати слід із того, щоб повірити в Його любов, яка поспішає відповісти на наше очікування, і довірити себе Його дії.
Навіщо стільки суєти, немовби вартість нашої молитви вимірювалась лише нашими зусиллями? Любов Бога огортає нас, огортає з усіх боків, нам залишаються лише відкрити їй усі входи-виходи (1. Вірити в сонце). – Молитва є творінням Бога в співучасті з людиною, а не навпаки. Йдеться, отже, про те, щоб доручити нас, аж до глибини єства, Божій дії (2. Притча про скрипку і скрипаля). – Євангелист Марко каже про Ісуса під час Його зустрічі з багатим юнаком: «…Ісус же поглянув на нього з любов’ю» (Мр. 10:21). Це стосується й до кожного з нас. Молитися – означає усвідомлювати отой погляд любови і доручати себе його очищаючій і оновлюючій дії (3. «…Ісус же поглянув на нього з любов’ю»), – Бог дивиться на нас, тому що думає про нас; Він дивиться на нас із любов’ю, тому що думає про нас із любов’ю, і так одвіку. Ця думка Бога про нас привела нас до існування і утримує в ньому, вона також створює ту святу, унікальну особистість, якою кожен з нас покликаний стати, якщо ми не чинимо їй опору (4. Якби Бог перестав думати про мене). – Чи наш гріх відвертає від нас погляд Господа? Звісно ж, ні, адже не наша святість притягує Його любов, – а навпаки, Його любов робить чистим, єдиним, святим того, хто непохитно вірить в Нього (5. «І Я наповню її»). – Ця любов, з якої не виключено жодної істоти, не є любов безособистісна, що виливається байдуже на кожну людину. Бог любить кожного зі Своїх дітей любов’ю унікальною (6. Тому що я Агнес). – Ось чому Він почувається відповідальним за нас (7. Я так переймаюсь тобою). – Своєю молитвою прохання ми випереджаємо Його любов, що горить у нетерпінні працювати задля нашого щастя і нашої святости (8. Ти прохаєш Мене надто несміливо). – Нам потрібно зректися несміливости і озброїтися безпосередністю дитини, яка відчуває, що її безмежно люблять, мати сміливість вірити в усе, сподіватись усього (9. Довіра до Бога – духовний «парес»). – Що робить нашу молитву всемогутньою для всемогутнього Бога? – те, що вона є, всередині нас, творінням самого Святого Духа (10. Авва, Отче!).