Мій любий Франсуа, я щасливий, що можу тобі сказати: ти ніколи не молишся сам, від початку молитви ти маєш змогу ввійти в єдність з твоїми братами в цілому світі і запросити на неї усе творіння. Справді-бо, християнин не є самотнім. Через хрещення для нього відкривається велике вселенське зібрання: якщо він молиться – то відтепер лише в Церкві, з Церквою, в ім’я Вселенської Церкви.
Але слід єднатись у молитві не тільки із земною Церквою, але й з вишнім Єрусалимом. Тож відчини двері Божого міста, увійди: святкове зібрання зустріне тебе – зібрання ангелів і святих, які правлять службу живому Богу.
Апостол Іван в Об’явленні чудово описує нам цю небесну Літургію: «І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий… А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті… І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду… І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!» (Об. 4:2-11).
І ось вглибині цієї вічної прослави виникає «нова пісня». Вона прославляє воплочення, смерть і перемогу Сина Божого, Який прийшов, щоб об’явити людям безконечну любов Свого Отця: «І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення! І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки! А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились» (Об. 5:11-14).
Таким чином Ісус Христос перебуває в центрі цієї Літургії. Хіба могла б Церква не бути там присутньою? Куди йде вірна дружина, як не за чоловіком? І не тільки Церква, яку називають тріюмфуючою, але й Церква-паломниця, працююча, воююча – Церква земна. Кожен вступ до Літургії нагадує нам про це: «Через Нього ангели славлять Твою велич, духи блаженні поклоняються Твоїй славі, схиляються перед Тобою могутні з висот, і тремтять радісно безчисленні небесні творіння. Тож і ми з ними співаймо гімн прослави і проголошуймо: “Свят, свят, свят Господь Саваот!”»
Слід правильно зрозуміти: «Свят, свят, свят» Літургії є чимось більшим, аніж далеким відлунням небесного бенкету; воно означає, що християнський люд приєднується тоді до ликуючого зібрання, що земна Літургія включається в Літургію ангелів, що грішники, якими ми є, мають право приєднуватися до небесної служби на честь святости Бога і на славу Христа-Переможця.
Не думай, що я відійшов від теми. Я не забув, що мова йде про молитву особисту, а не про Літургію. Але саме молитва перебуває в тісному зв’язку зі світом ангелів. Я знаходжу дуже виразну ілюстрацію цього в Біблії. Яків, коли прийшла ніч, спав, поклавши камінь під голову. Йдеться, щоправда, про містичний сон – такий, як в Адама під час створення жінки, як в Авраама під час укладення заповіту: це – сон-молитва: «Я сплю, моє ж серце чуває» (П.п. 5:2). І ось Яків бачить драбину, що здіймається з землі, а вершечком торкається неба, і на цій драбині ангели ходять туди й сюди, підіймаючись і спускаючись. Так само, коли християнин молиться, ангели, негайно попереджені, непереборно притягуються до нього; вони приходять кликати його на їхню велику Літургію, і по-братерськи його туди супроводжують. У цьому немає нічого дивного: бо ж хіба в тому, хто молиться, не молиться сам Христос? Адже Ісус сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються» (Ів. 1:51).