Хто пристає до Бога, той і з Ним одним духом

Бажання знайти Бога, яке змушує нас стати на шлях молитви, не є оманливим. Єднання, таке бажане, стає зовсім близькою внутрішньою реальністю. Знайти Бога – ось чого слід очікувати від молитви, ось що вона зберігає для нас (1. Я хочу навчитись молитися). – Вона справді є святим місцем, де Бог приймає людину, щоб промовляти до її серця і огорнути її Своєю любов’ю – лагідною і сильною (2. Медитація перед портретом). – Не лише в період молитовного життя Бог об’являє Свою активну присутність у душі, що молиться, але часом значно раніше. Містичний досвід не є монополією святих. Ті, що його заперечують, варті жалю, а ще більше ті, для кого він відкритий, і хто його нехтує (3. Містик). – Той, кому дано, ясно бачить, що молитися – творити молитву – полягає не стільки в тому, щоб «творити», скільки в тому, щоб «бути», бути з Богом, присутнім у людській душі (4. Бути чи діяти?). – Звісно, щоб досягти цього досвіду, потрібно увійти в аскезу, але ще більшою мірою правильним є зворотне: містична благодать є могутньою підтримкою в практикуванні чеснот, з її допомогою наша любов до Бога звільняється потроху від любови до себе (5. Саїд). – Вона (містична благодать) відкриває в нас містичне знання Господа, за умови, проте, що наш розум скориться перед «високою неосяжністю Бога» (6. «Побачиш Мене ззаду»), – Вона працює на те, щоб поєднати нас із Богом, – це союз, який полягає головним чином у глибокому єднанні нашої волі з волею Божою (7. Молитва смиренної). – Етапи на шляху до союзу з Богом не є однаковими для всіх, але поступу завжди зазнає любов, стаючи водночас палкішою і безкорисливішою (8. Щаблі на шляху). – У будь-якому разі союз настане лише тоді, коли ми цілком віддамося Богові (9. Це ти). – Тоді ж виявимо, що нас введено в спільноту любови Отця і Сина, у вічне свято, в якому Святий Дух є співцем і свідком, на небі і на землі (10. «Божий відпочинок»).

Зміст