Мало-помалу Бог став розтлумачувати мені Своє послання. Я почав розуміти поширені переживання, які змушують людей думати, що Бог більше не використовує їх або, ще гірше, що Він більше не любить їх. Я хвалю Бога, що навіть наш поганий вибір не стає перепоною для того, що Бог використовує нас. Пристрасть до Даліли коштувала Самсонові його дивовижної сили, яку Бог дав йому, але Бог далі використовував його, щоби перемогти тисячі филистимлян (Суд. 16). Хоч що ми вчинили, Божий досконалий замисел для нас може здійснитися певною мірою.
З усіх проблем, які можуть перешкодити нам рухатися вперед після помилки, найбільшою перепоною, безумовно, є страх. Я всім серцем вірю, що Бог не бажає бачити, як Його дітей поневолює страх, однак будьмо відверті: страх неминучий, його годі уникнути. Однак ми можемо спробувати його зрозуміти і вирішити, як на нього реагувати.
Якби я попросив вас перелічити свої страхи, ви, мабуть, склали б досить великий список, як і майже всі люди. Павуки, висота, самотність, втрата рідної людини, банкрутство, старість, рак і смерть – це лише кілька страхів, що загалом властиві всім.
Якщо ви скажете: «Я не боюся нічого», я змушений буду відповісти вам, що ваше заперечення – це психологічний стан. Згідно з твердженнями психологів і фахівців медицини, страх, по суті, вшитий у наш мозок. Він слугує механізмом самозбереження. Тепер науковці можуть виокремити ділянки мозку, які відповідають за певні реакції через страх. Також страх може активувати мозок, змушуючи його надіслати тілу сигнал завмерти або приготуватися до бою.
Поміркуйте про це отак. Якби ви їхали дорогою, а якийсь автомобіль зненацька виїхав би перед вами, ваш мозок зреагував би миттєво. Страх активізує ваше тіло й розум і дає змогу впоратися з реальною загрозою, що постає перед вами. Можливо, ви щосили засигналите, натиснете на гальма і звернете з дороги, щоб уникнути зіткнення. Можливо, ви навіть підете ва-банк і зробите перше, друге й третє водночас. Хай якою буде ваша реакція, страх допоможе вам врятувати життя.
Це продуктивний страх. Досить корисним є усвідомлення довколишніх небезпек, а також серйозне ставлення до загроз, які вони можуть становити для вас і вашої сім’ї. Однак існує інший різновид страху, який може паралізувати чи навіть знищити нас. Це непродуктивний страх. Непродуктивно і нездорово – боятися того, що люди подумають про нас, і, відповідно, відмежовувати себе від стосунків. Страх, що ніхто ніколи не любитиме нас або що ми не здатні любити взаємно, є непродуктивним, ба навіть деструктивним. Ми можемо так сильно боятися реальности чи емоційного болю, що схочемо утекти від них, вдаючись до наркотиків, алкоголю чи сексу. Замість поліпшувати своє життя, захищаючи від реальних небезпек, непродуктивні страхи підточують наш потенціял до здорового, щасливого життя.
По суті, непродуктивний страх може оволодіти людиною так сильно, що контролюватиме кожну думку, почуття і дію. Він може так поглинути нас, що ми оминемо радість і щедроту, яку Бог замислив для нашого життя. Страх – це двосічний меч; він має і рятівну, і руйнівну силу.
«Ми вирішуємо, яку позицію обрати. І це безупинний вибір». Джон Максвел
А що, якби Давид забоявся би стати віч-на-віч з Голіятом? Якби страх огорнув йому душу, перешкодивши сповнити Божу мету? На щастя, нам не треба відповідати на це питання, тому що Давид виявив велику відвагу і зустрів гіганта на полі бою. Та чому так сталося?
Перша книга Самуїла 17:37 каже: «І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина». Так сталося, тому що Давид вірив у Бога. Навіть у свої сімнадцять років цей юнак не раз пізнав Божу вірність. Він знав, що Бог буде з ним; Давид знав напевне, що не буде самотнім у цій битві.
Він був настільки пов’язаний із Богом, що не сумнівався в результаті; він ішов за Божою рукою. Через це я не вірю, що Давид коли-небудь боявся невдач. Таке ніколи не спадало йому на думку. Його віра була настільки велика, що він жодного разу не завагався. Чи ви можете собі уявити, що маєте таку саму сильну й непохитну віру?
Гадаю, важливо зрозуміти одну істину: ми не повинні боятися. Потрібно відважитися на ризик і вірити Богові в усьому. Він – наш володар і має цілковиту владу над кожним становищем, в якому опиняємося ми. І ми здатні покладатися на Бога так само, як і Давид.