І в доброму саду росте бур’ян. Томас Фуллер
Що старішим я стаю, то більше співчуваю тим, хто бореться з ознаками старіння. Може, ви знаєте людину, якій, скажімо, вже далеко за шістдесят і вона вже стала трохи недочувати? З якоїсь дивної причини такі люди схильні заперечувати погіршення свого слуху. Натомість, вони кажуть, що це інші бурмочуть або говорять надто тихо. І коли ви нагадуєте їм, що світ не міг раптово стати німим, вони сердяться або ображаються. Якби їм спало на думку, що в них, мабуть, не все гаразд зі слухом, вони могли би виправити свою ситуацію і більше втішатися життям.
Звісно, коли я прошу людей говорити голосніше, то лише тому, що вони говорять надто тихо. Дуже легко бачити вади в інших, і майже неможливо розпізнати їх у собі. По суті, вкрай мало людей здатні визнати свої вади та обмеження без якогось активного самоаналізу. Зіткнувшись із невдачами, люди, здебільшого, заперечують їх існування або перекладають провину на інших чи на зовнішні чинники. Повірте, робити це значно легше, ніж визнавати власні слабкості.
Нелегко впоратися з усвідомленням того, що ми недосконалі. Хто хоче визнати, що він не такий розумний, талановитий, здоровий чи сильний, яким себе вважає? Я прагнув уникнути цього у своєму житті, але моя дружина постійно поновлює список моїх вад, через що мені дедалі важче заперечувати їх існування. Я дізнався, що розуміння власних хиб починається зі смиренного прийняття того факту, що ми всі не безгрішні – тією чи іншою мірою. Біблія каже, що всі згрішили і позбавлені слави Божої (див. Рим. 3:23). Ми всі зв’язані однаковими путами.
Мене ніколи не перестає дивувати, що Бог використовує людей зі значними недоліками для досягнення Своїх цілей. Я вдячний за це, будьте певні, однак все одно цей факт нерідко застає мене зненацька. Давид, помазаний цар, вчинив перелюб із Вирсавією, а тоді послав її чоловіка на вірну смерть (див. 2 Сам. 11). Попри це Бог назвав Давида чоловіком, що Йому до серця, чоловіком, що виконає всю Його волю (див. Дії 13:22).
Пророк Ілля бачив, як Бог послав вогонь із небес, щоб присоромити пророків Ваала в Першій книзі Царів 18, але вже в наступному розділі він утікав, рятуючи своє життя, тому що цариця Єзавель погрожувала вбити його. Як же швидко він забув про могутність Божу. Бог Авраама, Ісака і Якова міг пустити вогняний дощ, зупинити сонце і навіть обернути вбивцю на мученика, але Іллі схотілося утекти від злої цариці, замість вірити в те, що Бог порятує його. Апостол Павло колись задоволено вбивав християн, але Бог зробив його одним із найвпливовіших чоловіків у ранній Церкві.
Хто, крім Бога, міг спасти цих людей після такого їхнього вибору? Я дякую Богові за Його бажання забувати наші хиби і бачити наш потенціял. Якби Господь не бажав робити цього, то навіть не знаю, де би я був.
«Чак Міслер якось сказав: “Дивовижно, що Бог, Який може все, вирішує діяти лише через нас”. І це змушує мене ще пильніше придивлятися до кожного свого вибору». Рік Торрбет