Довіра до Бога попри обставини, попри той факт, що ми не розуміємо Його мети чи Його доріг, повсякчас буде одним із найважчих викликів, з яким ми стикаємося як вірні. Бог заслуговує на нашу довіру, однак часто саме її ми не можемо чи не хочемо віддати нашому Творцеві. Не так давно і мою довіру до Бога було випробувано.
У 2010 році наша сім’я переїхала до Теннессі після 22-річного перебування в Джорджії. Цілий вир подій спонукав нас до переїзду. Важко й уявити якусь драматичнішу подію, що викликала би стільки змін, вже не кажучи про те, що мої доньки, у той час одинадцяти і дев’яти років, мусили покинути єдину церкву й школу, яку знали. Хоча спершу ми всі супротивилися переїздові, Бог дав нам зрозуміти, що потрібно зробити крок віри. Ми мали повірити Йому.
Оскільки Бог низкою подій довів, що цей переїзд був Його волею для нашого життя, ми вирушили в подорож до Теннессі з деякою впевненістю. Однак я збрехав би вам, сказавши, що не тривожився, зважившись на такий серйозний крок. Мене пройняв великий острах. Чи справді бачив я руку, що направляла нас, чи лише неправильно тлумачив низку ніяк не пов’язаних подій?
Ці питання не давали мені спокою, коли ми пакували коробки і вантажили їх для переїзду. Я виростав у тому місті, куди ми переїжджали, і гадав, що це підбадьорить мою дружину та дочок. Я сподівався, що знайомство навіть із небагатьма людьми в новому місті усім нам допоможе впоратися з переїздом, але заспокоєння чомусь не відчував. Найбільше я турбувався про свою старшу доньку. Вона найактивніше опиралася змінам. Їй було комфортно в Джорджії. Вона знайшла собі тут місце і боялася починати все з початку в новому середовищі.
Коли ми з дружиною молилися за старшу дитину, то просили Бога подбати про неї певним чином. Ми просили в Нього, щоб їй попались учителі, з якими ми знайомі, а також факультативи з фізкультури, тому що їй подобається спорт і вона має успіхи в цій царині. Ми навіть просили, щоб їй випав клас у конкретній частині будівлі з особливою групою ровесників та вчителів – тільки тому, що вважали це найкомфортнішим для неї. Ми мали великі надії, що принаймні в одному класі вона зможе бути разом з кількома дівчатами, з якими раніше познайомилася в баскетбольному таборі.
Загалом, у нас було десять конкретних прохань, і ми вірили, що Бог дасть нам те, чого ми хотіли. Кінець кінцем Бог любить нашу маленьку дівчинку більше, ніж ми. Та чи відгукнувся Він негайно, ствердно відповівши на кожне наше прохання? Ні. З наших десяти прохань було виконано рівно нуль. Ми не могли в це повірити.
Де був Бог? Чому він не з’явився? Хіба Він не знає, як важко нашій дівчинці?
День відкритих дверей та інструктаж у новій школі витягли з нас останні сили. Якщо мені було тяжко, то я лише можу собі уявити, що відчувала наша дочка. Її призначили в клас без знайомих учителів, без знайомих ровесників і в зовсім іншій частині будівлі. Й на довершення всього дали нижню шафку.
Ми з дружиною думали, що становище нашої дочки погіршитися вже не може, але, як виявилося, даремно. Єдиного уроку, якого вона по-справжньому хотіла, того, що дійсно мав якесь значення для неї, не було в її розкладі. У моєї дочки-спортсменки не було занять з фізкультури. Натомість, їй поставили урок з поглибленого вивчення математики, відповідно до високих результатів тестування. Повірте мені, як батько, я гордився таким досягненням, однак математика для шостого класу – це така висока матерія для мене, що я не мав і гадки, як допомагатиму з домашніми завданнями.
Що робить Бог? Про що Він думає? Чи наші молитви Йому байдужі?
Бувають випадки, коли потрібно копати глибоко – справді глибоко. Той факт, що, на вашу думку, Бог не почув вашої молитви або ніяк не дбає про вас, не означає, що Він не присутній поруч, прагнучи обернути це становище вам на добро. Той факт, що Він не відповів на ваші молитви саме так і саме тоді, коли ви цього хотіли, не значить, що Він не дбає про вас. Коли виглядає, що все вже втрачено, довіра має найбільше значення. Бог ніколи не відвертається від нас.
Іронія цієї ситуації в тому, що моя дочка могла здолати ці неприємності, попри величезні труднощі батьків. Бог дав їй усе потрібне не лише для того, щоб пережити переїзд, а й прекрасно давати собі раду під час нього. Незвичне місце в школі допомогло їй зустрітися з новими людьми, всюди спробувати себе і довести свої здібності перед незнайомими вчителями в дисциплінах, які може й не були їй до вподоби, але потрібні для успіху в житті. Моя донька долучилася до змагань з кросу – спорту, про який навіть не чула досі, і досягла в ньому успіху. Вона знайшла собі нових друзів, які одного дня стануть їй ближчими, ніж ті, що залишилися в Джорджії.
«Усе можна забрати в людини, крім однієї речі: останньої з людських свобод – обирати те, як поставитися до певної сукупности обставин». Віктор Франкль
Божа воля – це не наша воля, і Він ще раз довів це мені, особливо відповівши на наші молитви за дочку. Дороги, які би ми обрали для неї, не збігалися з Його вибором, і те саме часто стосується й нашого життя. Божа воля для нас часто не відповідає нашим бажанням.
Якщо вам цікаво, як наша молодша дочка пристосувалася до переїзду, то я щасливий повідомити, що за два тижні першого року в новій школі, коли вона зовсім не знала інших дітей та вчителів, її обрали учнем місяця. Ми були зачудовані тим, що Бог підтримав її впевненість таким способом та зробив адаптаційний період значно легшим.
Ніколи не сумнівайтеся, що Бог пильнує за всім. Нам зостається лише вірити в Нього. Згодом у розповіді про Йова Божий вірний слуга покаявся у своєму сумніві, скаргах і злості. Він сказав: «Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…» (Йов 42:6). Не наше діло розуміти. Наше діло – довіряти Богові. Він завжди рятує тих, на кого допустив нападки сатани. Чи зауважили ви слово «допустив» в останньому реченні? Бога не дивують наші обставини. Сатана не може вчинити нам нічого, чого не дозволить Бог.
Ви можете спитати: «Навіщо люблячому Богові, Який всім серцем бажає мені добра, допускати на мене страждання?» Я не знаю нічого про ваше особливе становище, але скажу вам, що після кожної неприємної події у своєму житті, я зростав. Близькість у моїх взаєминах із Богом посилювалася. Я навчився вірити Богові більше, і моя віра процвітала. Я не поміняв би ті скрутні часи на все, що міг би запропонувати мені світ.
Також я довідався, що, опинившись у скруті, я ступаю назустріч тому, що приготував мені Бог. Життя, прожите в шуканні Бога, не буває без проб, і якщо ви опинилися в скруті, це сталося тому, що ви або ваші задуми становлять загрозу для сатани. Ворог прагне напасти на тих, кого вважає небезпечним. Якщо ви – дитина Божа, то вас обрано і викуплено за велику ціну. Вас було покликано, і ви маєте своє призначення в Божому Царстві. Через це вам доведеться щодня брати участь у битві. Перед лицем цих випробувань ваша віра може захитатися. Не опускайте рук! Це саме той час, коли ви мусите довіритися Творцеві, дуже реальній помочі у важку пору. Пам’ятайте дві речі:
- Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми спроможні нести;
- Бог завжди визволяє тих, на кого допустив нападки сатани.
Ніхто і ніщо не може дорівнятися до Бога. Я не раз змінював роботу. Я поховав свою молодшу сестру і наймолодшого брата, і без вагань можу сказати, що Бог завжди давав мені силу пережити те, що спіткало мене. Будь ласка, не зрозумійте мене хибно. Пережити випробування нелегко, і мені вони не були до вподоби, однак Бог вірний та сповнений любови. Він ніколи не покидав мене, не покине також і вас! Як проголошує Книга пророка Ісаї 40:25, Богові рівних немає.