Увечері, напередодні своєї смерті, мати Тереза написала прощальний лист своїм сестрам-співробітницям і планувала прочитати його наступного дня. Проте її плани не збулися.
5 вересня 1997 року, після вечері і вечірньої молитви, у матері Терези стався черговий і останній інфаркт, що забрав її життя. Почалося з того, що вона поскаржилася на біль у спині. Терміново покликали лікаря. Проте їй дуже швидко ставало гірше і гірше. Лікареві, який прийшов надто пізно, вона сказала свої останні слова: “Мені важко дихати”. Через кілька хвилин, у 21.30, перестало битися серце матері Терези. Їй було 87 років.
Вона так і не встигла попрощатися з леді Діаною, яка трагічно загинула в автокатастрофі кількома днями раніше. Як відомо, леді Діана дуже любила мати Терезу і багато жертвувала на потреби місії.
Мати Тереза відійшла до свого Господа, Якого любила все своє довге і насичене життя.
Робочий день у матері Терези починався о 4 годині ранку. Проте нерідко вона ставила будильник на 3.30 ранку. “Я хочу прокинутися першою, щоб побачити Ісуса”, – казала вона в таких випадках. Сестрам доводилося навіть ховати будильник, щоб мати Тереза довше поспала. Коли ж вона померла, одна з черниць помітила: “Тепер їй не потрібен будильник, щоб побачити Ісуса. Вона сама вирушила на зустріч з Ним. Тепер вони завжди будуть разом”.
* * *
Дізнавшись про сумну подію, люди почали збиратися біля церкви ще до світанку. І на той час, коли прибула труна, попри зливу, будівлю щільним кільцем оточував чотирьохтисячний натовп.
Похорони матері Терези були величними і помпезними, хоча сама Тереза цього навряд чи собі побажала. За її труною калькуттськими вулицями йшов значних розмірів кортеж, довжиною в сім кілометрів. Загорнуте в національний індійський прапор тіло везли на гарматному лафеті, на якому свого часу везли Махатму Ганді. На церемонію приїхав навіть прем’єр-міністр Індії. У своїй промові він відмітив, що мати Тереза була людиною, яка присвятила все своє життя біднім Індії. Саме він наполіг, щоб черницю ховали з почестями, яких в Індії удостоюються лише вищі державні діячі. З таким розмахом в Індії ховали тільки Джавахарлала Неру і вже згадану Махатму Ганді. Пряму трансляцію похорону вели найбільші телеканали світу.
Біля узголів’я труни стояли дванадцять літніх жінок. Це були черниці – її перші помічниці, які приєдналися до неї в далекому 1950 році.
Тіло всіма улюбленої матері Терези знаходилося в каплиці протягом цілого тижня, щоб кожен бажаючий зміг з нею попрощатися. Поховали її, згідно з її заповітом, у штаб-квартирі місії в Калькутті неподалік від міських нетрів. Більше мільйона людей йшли за труною, проводжаючи мати Терезу в останню путь.
Цього ж дня, виступаючи по центральному каналу телебачення, президент Франції Жак Шірак, який за життя матері Терези не сильно її поважав, сказав: “Сьогодні увечері у світі стало менше любові, менше співчуття і менше світла”.
Біля її будинку встановили великий дерев’яний щит, на якому було написано: “Наша Мати відійшла до Ісуса”.
Після смерті матері Терези, з її особистого майна залишилися два білі сарі, зроблені руками прокажених, Біблія, молитовник, кілька щоденників з її замітками і декілька олівців.
Сьогодні притулки, організовані нею, потрапили в перелік пам’яток Калькутти. Туди приводять з екскурсіями туристів, які дуже охоче знімають на відео все, що бачать і чують.
Якби мати Тереза сьогодні ще була живою, то її затерте біле сарі мелькало б зараз в Афганістані, Іраку та в інших куточках земної кулі, де йдуть війни і лютує голод.
“Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!“. (Перше послання св. ап. Івана 3:18)