Будь-яка хвороба є приготуванням до смерти, і ми ніколи напевно не знаємо, що не помремо від цієї хвороби. Трапляється, що невиліковно хворі люди помирають від іншої хвороби або від нещасного випадку. Траплялося також, що начебто цілком здорові люди раптово помирали від зупинки серця або крововиливу в мозок тоді, коли вони були при вмирущих. Вони померли скоріше від останніх.
Я часто нагадував це хворим, яких відвідував. Вони перебували в останній фазі хвороби і можна було гадати, що їм на цій землі залишалося прожити не більше кількох тижнів. Однак я казав їм: «Яким би не був стан нашого здоров’я, наше життя в руках Бога. Ніхто не знає “ні дня, ні години”, як казав Ісус». Вони не погоджувалися: «Та ось ви, ви будете жити, а я помру». Я ж їм відповідав: «Справді, цілком ймовірно, що я вас переживу, однак мене може збити машина, коли я виходитиму з цієї лікарні». Не треба пробувати визначати день нашої смерти, оцінювати, скільки нам залишилося жити. Але треба бути завжди готовим до зустрічі з Богом, та це зовсім інше.
Цю зустріч Бог може влаштувати несподівано, у найнеочікуванішу мить, бо ж Він сам сказав нам, що приходить, як злодій. Треба правильно розуміти цю фразу. Не йдеться про злодія, що приходить забирати в нас життя, а йдеться про рятівника, що приходить остаточно вирвати нас зі світу гріха й ввести в життя вічне. Смерть є тією миттю, коли ми приєднуємося, остаточно приєднуємося до відкупительної благодати Христового спасення. Інакше смерть була б зовсім неприйнятна й повергала б нас у відчай. У цю останню мить нашого життя благодать Христа фокусується, як світло через лупу, і концентрується в останньому пориві, щоб перекинути нас у життя вічне, не в прокляття, а в блаженство з Богом.
Це спасення дається нам не смертю (бо смерть сама собою не є спасенням), а через неї Богом, що Живий. Часто спасення готується і провіщається вже через хворобу, що веде до смерти, ту хворобу, котра є безпосереднім приготуванням до зустрічі з Богом в останньому переході, яким є Пасха нашої смерти. З цієї причини смертельна хвороба містить у собі – бо Бог туди вклав – благодать відкуплення й навернення. Навіть у разі трагічної смерти інколи відзначали, що люди, які мали несподівано померти, приміром, в аварії, мали якесь передчуття смерти. У декого спостерігали якусь зміну внутрішнього стану, яка давала передчуття невисловленого навернення душі.
Ця зміна, звичайно, набагато більше виражена за тривалої хвороби, що веде до смерти. Будучи свідком дуже дивних еволюційних змін, про які я вже розповідав, і то не лише у віруючих, яким легше про них висловитися словами віри, а й серед невіруючих або ж хибно віруючих, я можу з упевненістю сказати, що є маса спасенних.
Правда, коли ми в прекрасній фізичній та розумовій формі, і наша потужна воля, увесь наш егоїзм можуть вільно проявляти себе, ми лише інколи переймаємося власним спасенням і спасенням інших. Як під час нашої смерти ми зможемо перекинутись у присутність Бога, коли наше серце таке тверде?