Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця. І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню. Ів. 14:12-14
Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно – цьому сприяли комп’ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!
Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Проте розкішний хмарочос, в якому розмістився офіс тієї фірми, був у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував ані шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням машини.
І справді, діставшись до місця, він побачив, що майже кожен квадратний метр прилеглої до хмарочоса території був зайнятий тим чи тим транспортним засобом. Від’їхав від центру на кілька кварталів – утім, як не вдивлявся, жодного вільного місця так і не знайшов.
Тоді, ледь не в розпачі, почав молитися: «Господи, благаю Тебе, допоможи мені, я так потребую зараз Твоєї допомоги! Зроби так, щоб я знайшов місце для паркування. Якщо Ти зглянешся на мою молитву, даю Тобі слово – щонеділі буду присутній на Службі Божій!»
І знову проїхав квартал або два. І знову нічого – яблукові ніде впасти.
Став молитися ще палкіше: «Господи, я не маю права спізнитися на нинішню зустріч. Як допоможеш мені відшукати місце для моєї автівки, я сповідатимуся щотижня, не забуватиму й про вечірню молитву».
Молячись, він їхав поволі-поволі, водночас придивляючись до ситуації на вулиці. «Господи, прошу Тебе, якщо знайду куток для паркування, – щодня читатиму Євангеліє. Може, навіть буду провадити катехизацію».
Аж раптом, за три метри від нього, один автомобіль, від’їхавши, звільнив місце.
Зітхнувши з полегшенням менеджер вголос промовив: «Господи, не турбуйся: я вже знайшов місце!»
*
Усі моляться. Навіть футболісти перед грою, пацієнти в лікарні перед операцією, студенти перед іспитом… Зазвичай, це не справжня молитва. Вона більше нагадує магічну формулу. Є одна гарна єврейська історія:
Якось два раввини вечеряли разом. Вони були давніми друзями, тож вели жваву розмову. Невдовзі вони розпочали дискусію про існування Бога і сперечалися до пізньої ночі. Нарешті вони зробили висновок, що Бог не існує, після чого полягали спати…
Наступного ранку один з них прокинувся і побачив, що його друг зник. Після недовгих пошуків він знайшов його в саду, де той старанно відмовляв ранішні молитви.
Його друг запитав здивовано: «Що ти робиш?».
«Сам бачиш: відмовляю ранішні молитви…».
«Ти дивуєш мене! Ми довго сперечалися, вирішили, що Бог не існує, а ти зараз молишся?».
На що той відповів: «Вибач, а до чого тут Бог?».
*
Молитва є мірилом віри. Не обрядом захисту від небезпеки і не забобонним звичаєм.
Ми називаємо молитвою справжнє й інтимне спілкування з Богом.
Молитва є живим прийняттям божественної присутности і контактом з нею. Це – найбільша з можливих революцій людства: увійти в контакт з Творцем, з неосяжним і всемогутнім Богом. Немає жодних обхідних шляхів, окрім фіктивности: або все по-справжньому, або ж це – проста ілюзія, обман, грандіозна брехня.
Дім двох сестер
Христос молиться так, як і дихає. Часто для цього усамітнюється: «А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Мр. 1:35).
Ісус молиться на самоті в пустелі або на горі перед тим, як розпочати Свій насичений день. Він молиться з абсолютною впевненістю, що Божа присутність стає більш очевидною, коли Його ніхто не відволікає.
Це повне занурення в близькість з Богом стає паливом на день, а все навколо сповнюється запахом і смаком Божої присутности.
Один дім по-особливому до вподоби Ісусу: дім двох сестер, Марти і Марії. Там ми чуємо слова про «єдине, що потрібне»: «І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім’я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…» (Лк. 10:38-42).
Один момент близькости з Богом стає найкращою частиною дня.
Гарі Чепмен (автор книги «П’ять мов любови») каже, що любов виражається через п’ять основних мов: підбадьорливі слова, особливі моменти, дар, послужливі жести та фізичний контакт. Якщо молитва є діялогом любови, то в ній ми можемо віднайти всі ці мови. І, як завжди, ми усвідомимо, що Бог заговорив на них першим. Молитися означає віднайти правильну гармонійну єдність з Ним і відповідати Йому в «тон».