Проте Ісус хотів, щоб Його учні знали, що Бог і надалі пропонуватиме Свої прекрасні дари. Він сказав: «Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам… Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість».
На тему молитви Євангеліє пропонує лише три притчі. Небагато. Проте в них міститься ціле вчення Ісуса Христа. Три сцени, у розділах 11 і 18 Євангелія від Луки, розповідають про наполегливі благання.
Митник визнає свої гріхи. Він благає: «Боже, будь милостивий до мене грішного!…». Фарисей не просить – він аналізує своє життя, проводить його рентгеноскопію і не знаходить жодних недоліків. Його кишені повні, проте вони сповнені лише тягарем.
Друг, який приходить пізно вночі, отримує хліб. Суть притчі зрозуміла: людина, яка вже спала, встає не тому, що її благає друг, а тому, що цей друг наполегливий і навіть надокучливий у своєму проханні.
Удова прийшла благати про справедливість. Суддя задовольнив її прохання, але аж ніяк не тому, що був справедливим. Ідеться про нечесного суддю, який оборонив удову, бо вона приходила «безперестанку», «вдень і вночі». Наприкінці він додасть: «Щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені».
А якщо ми поглянемо на ті конкретні випадки, коли Ісус задовольняв прохання інших людей? Перелік більш ніж красномовний: урядовець, син якого захворів; апостоли переживають за здоров’я тещі одного з них; сотник, який просить зцілити його слугу; учні, налякані бурею; жінка з кровотечею; хворий, який не може зійти в купальню; глухий заїка, десять прокажених; сліпі люди; вдова, яка оплакує єдиного сина; паралітик, який не може наблизитися до Нього; сліпий з народження чоловік; нечистий на руку збирач податків; блудниця й один розіп’ятий розбійник. У кожному з випадків йдеться про людей, які просять.
Молитва – це не питання церебральної системи, і її не треба очищати хімікатами від того, що є тілесним і матеріяльним. Ісус відчував голод, спрагу, ледве не падав від утоми, пережив страх і просив: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!» (Лк. 22:42).
Ідеальна молитва – абсолютна віра в любов іншого.
Справді, коли одна особа каже іншій: «Так, я тебе люблю», то це – обіцянка на ціле життя. Слова Христа «Просіть Отця й отримаєте» є проголошенням істотної любови. Молитва – це стосунки, збудовані на взаємній довірі.
Рушник
Через пророка Осію (див. Ос. 6:6), Бог проголошує критерій, до якого Ісус повертається в Євангелії від Матвія: «Милости хочу, а не жертви» (Мт. 9:13).
Четвертою мовою любови є «жести служіння».
Один з найглибших досвідів Ісуса та апостолів описав Іван. Ця подія стала такою важливою завдяки передмові автора про наміри Христа: «Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі. Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.» (Ів. 13:1-15). Слова Ісуса Христа зрозумілі. Одним зі способів виявити нашу любов до Бога є дар тим, хто Його потребує. Найбільшим жестом служіння є дар життя: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13).
Він так і зробив.