Простежимо розвиток вашої візії, пригадуючи те, що ми обговорювали в першому розділі, де я процитував уривок, який чудово змальовує, як функціонують ваші мрії та візії від Бога: «А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав. Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться. Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю» (Ав. 2:2-4).
Авакум розповідає, що ваша візія почнеться з тягаря в дусі, чогось такого, що буде видаватися обтяжливим. Поки минатиме час, вона ставатиме чимраз яснішою. Ви усвідомите, що ваш тягар обернувся на запал. І ще трохи згодом уже не ви будете носити його, а радше він понесе вас.
Однак це не значить, що дорога буде рівною. Ви стикнетеся з перешкодами та всілякими бар’єрами. Ваш характер буде формуватися й гартуватися під час цього процесу, і ви будете зростати у вірі. Однією з певних ознак того, що ви посідаєте правильну візію, буде те, що вона виявиться більшою від вас. Вона не щезне з вашого обрію навіть тоді, коли ви будете почуватися, як на Третій світовій.
Просто зосередьтеся на ній, а також зосередьтеся на Господі, Який дав її вам. Кожен ваш наступний крок стане кроком віри. Тільки кроки віри зможуть привести вас кудись. Не відводьте очей від Нього і від тої мрії, яку Він дав вам, і ходіть «по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам» (Рим. 4:12).
Крім того, ви будете знати, що маєте правильну візію, якщо вона пов’язана якимось чином з любов’ю Божою та врожаєм для Його царства. Ця річ може видаватися дріб’язковою. Не кожного покликано проповідувати на переповнених стадіонах. Можливо, ви будете працювати за лаштунками. Вона може видаватися вельми буденною. Але якщо на ній печать Божого схвалення, то вона особлива.
І наостанок, не менш важливо скористатися порадою Авакума – записати свою візію. Тоді, коли життя стане нестерпним, ви не загубите її. Опинившись на роздоріжжі, ви будете знати, якою дорогою іти. І коли вам знадобиться терпливість і навіть витривалість, то буде на що опертися.
Старий Авакум знав, що говорить. Він мав особистий досвід. Хваліть Бога, написав він у своєму повчанні, щоб ми прочитали це нині.
Ваш Бог не зрадить вас. Це годі уявити. Зрадити вас суперечило б Його характеру. Повір, що зможеш, – тому що може Він. На Нього можна покластися!
ВІДКЛАДІТЬ СВОГО МІРЯЛЬНОГО ШНУРА
Хоч на якому етапі процесу ви перебуваєте, не обмежуйте того, на що спроможний Бог! Він безмежний, і так само безмежні можливості тих мрій, які Він дає людям. Річ у тому, що ми вкрай схильні обмежувати Його, особливо, коли йдеться про наші мрії і візії в нашому житті. Ми гадаємо, що самі вирішуємо, як нам жити, і знаємо, що найкраще і найреалістичніше.
Пильнуйте, щоб часом не повстати проти Бога тільки тому, що ви начебто знаєте, що робите. Сам Бог не хоче, щоб ви повсякчас порівнювали себе чи своє становище зі своїм уявленням про реальність. Звідки я це знаю? Тому що Він описав у Біблії, як ставиться до «міряння»: «І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур… Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший» (Зах. 2:5,7).
Спробуйте уявити собі цю картину. Стоїть чоловік з міряльним шнуром, який хотів виміряти те, що Бог робить у місті Єрусалимі. Бога занепокоїло це. Він занепокоївся настільки, що послав ангела з небес, який мав спинити того чоловіка. І коли ангел спитав у нього: «Сину, що ти робиш?», – і чоловік відповів, що хоче виміряти довжину, ширину і висоту Єрусалиму та побачити, що Бог робить на землі, ангел сказав йому: «Відклади свого міряльного шнура, сину, тому що все, до чого долучився Бог, безмірне».
Бог не хоче, щоб хтось накладав межі на те, що Він може чи хоче робити. Бог знав, що скоро люди почнуть міряти місто, і вони визначать межі. Вони схильні визначати межі, і помістять у них Бога. Їхні виміри проголосять те, на що, з їхнього погляду, Бог спроможний.
У контексті книги про пошук і здійснення Божої візії для вашого життя ця ідея міряльного шнура має широке застосування, бо замість того, аби вірити, що ми спроможні виконати доручення Бога (хоча воно й видається неможливим), ми накладаємо межі на все. У теорії ми можемо вірити, що Бог здатен здійснити неможливе, але на практиці окреслюємо межі.
Бог каже: «Я буду використовувати тебе», – однак ваша перша реакція така: «Але ж я походжу з бідного району міста. У мене немає освіти. Мій батько покинув сім’ю, коли я був ще малий. У мене стільки вад…»
Чи не гадаєте ви, що ваша відповідь має більше скидатися на відповідь Марії? Ангел сказав їй, що вона, будучи дівою, завагітніє та народить Сина Божого. Це її приголомшило, але вона не заперечила й словом. Її відповідь була така: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?… Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:34,38). Без ніяких «якщо», «чи» та «але». Вона ніяк не обмежувала свого безмежного Бога.