Читачу, з радістю передаємо Тобі до рук чергову книжку Яцека Пуліковського.
Цього разу автор особливу увагу приділив почуттям. Слід ствердити, що, зазвичай, жінки й чоловіки відрізняються між собою під цим оглядом. Чоловіки часто воліють уникати “грузького терену” почуттів, стараються бути твердими; адже “хлопці не плачуть”. Почуттєвість, особливо в жіночій версії, асоціюється в них з надмірною вразливістю, плаксивістю. Пані й панове, це лише поверховий шар цього явища!
Це правда, що і чоловіки, і жінки переживають цілу гаму почуттів, але кожен з них по-іншому й – що дуже важливо – кожна зі статей по-різному проявляє емоції. Та все ж, як би там не було, для жінок емоційна сфера має більшу вагу, ніж для представників “сильної статі”. Жінки вразливіші й тому схильні сприймати дійсність крізь призму своїх почуттів набагато частіше, ніж чоловіки. Тому так важливо, щоб усі ми навчилися емоційного спілкування. Розповідати про свої почуття, називати їх – нелегка справа, але це дуже ефективно допомагає людям досягти взаєморозуміння. Тому що результатом спілкування має стати співпричастя, тобто єдність.
Яцек Пуліковський знає про ці проблеми не тільки з власного досвіду, а й від багатьох подружжів, які, приходячи до нього за порадою, розповідають про свої болісні переживання. Незважаючи на це, а може, саме завдяки цьому його книжки не є песимістичними, а, навпаки, дарують надію. Автор показує нам, що, доклавши трохи зусиль і проявивши добру волю, можна відновити розірвані стосунки. Можна порозумітися й, завдяки цьому, відродити й поглибити подружню любов.
Думаю, однак, що варто прочитати цю книжку ще до того, як щось почне псуватися. Тим паче, вона може виявитися корисною й тоді, коли Єва ще шукає свого Адама або ж Адам вибирає Єву. Бо якщо ми прагнемо, щоб інша людина стала нам справді близькою, то потрібно пізнати її внутрішній світ; а отже, не лише погляди, а й почуття. Така сама відкритість потрібна й з нашого боку.
Отож, запрошую до читання!
Малгожата Дурновська