«Мені достатньо лише заглянути у Євангеліє, як я відразу ж вдихаю пахощі Христового життя і знаю, в який бік бігти…» Свята Тереза з Лізьє[1].
Боже слово, передане Святим Письмом, є одним із найголовніших посередників, через які Бог звертається до нас і передає нам дар Свого життя. Часте звертання до Святого Письма не є розкішшю, призначеною для певних осіб, які мають вільний час і цікавляться екзегезою. Це життєва необхідність для усіх християн, особливо в теперішньому світі. Ми перебуваємо в такому контексті нестабільности, боротьби, иноді замішання, що маємо нагальну потребу відкрити Святе Письмо як невичерпне джерело світла та сили, як світоч та скелю для нашого життя. Досвід показує, що є одна правда і одна відвага, яку ми можемо знайти, лише якщо приєднаємося до Божого слова. У глибині душі я переконаний, що в часи, які переживають Церква та світ сьогодні, Бог, який не покидає Свого народу, хоче дати відчути нам у дедалі сильніший спосіб, наскільки Його слово є для нас безцінною допомогою. «Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!» (Лк. 21:33), – каже Ісус, говорячи про есхатологічні потрясіння, які відбуватимуться наприкінці часів.
Знайти утішення, мир та світло в Божому слові не є чимось, що призначено для привілейованих людей, чи рідкісним і винятковим досвідом. Це повинно стати спільною дійсністю для усіх вірних. Є щось справді захопливе в способі, в який деякі рядки Святого Письма можуть нас иноді дуже глибоко вразити, а також відповісти на потребу світла, підбадьорення і навернення, яку ми носимо в найпотаємніших закутках свого серця. Це один із найсолодших, найкрасивіших і, водночас, найприродніших духовних досвідів, які ми отримуємо як вірні. Коли певний рядок зі Святого Письма, якого ми досі не помічали і який не промовляв до нас по-особливому, раптом набуває смислу, який глибоко торкається нас у тому, що ми переживаємо сьогодні, ми справді досвідчуємо вірність та лагідність Господа.
Тепер я подам кілька зауважень, щоб заохотити до читання Святого Письма. Воно є найкращим засобом, за допомогою якого Бог дає нам почути Свої поклики, що, своєю чергою, співзвучне з головною темою цієї книжки. Я подам також вказівки, щоб зрозуміти і застосовувати на практиці традицію lectio divina. Lectio divina – це читання Святого Письма в молитві й бажанні відкрити в ньому, як Бог звертається до нас. Немає потреби бути вченим-біблеїстом, щоб практикувати його: молитва, віра, відкритість серця є його головними знаряддями.
Святе Письмо запрошує читати Святе Письмо
Насамперед хочу наголосити на тому, що запрошення роздумувати над Святим Письмом знаходимо в самому Святому Письмі. Прикладів є безліч. Я назву лише декілька. У першому Псалмі (псалтир є великою школою молитви юдейської, а згодом християнської традиції) нам сказано: «Блажен муж, що… в Законі[2] Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!». Постійне роздумування над Божим словом привертає до нас благодать Божу: «І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!».
Говорячи на цю тему, я люблю цитувати уривок з Першого послання апостола Петра: «Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного, бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим. Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав’яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії. Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь» (1Пет. 1:22 – 2:3).
Цей текст є прекрасним, бо він говорить про силу, яку має слово, щоб породити людину до нового життя любови й святости. Він запрошує прагнути слова, як немовля прагне материнського молока – поживи, без якої воно не може ні жити, ні розвиватися. Він також єднає слухання слова із чуттєвим досвідом Божої доброти, цитуючи Псалом 34, який каже нам: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь». Не впадаючи в духовне гурманство, ми маємо потребу відчувати Божу доброту. Лише це може утвердити нас у довірі й розтопити черствість наших сердець. Я вважаю, що читання Божого слова є найкращим способом скуштувати Божої ніжности. Наше читання Святого Письма може иноді бути безплідним, але якщо ми будемо наполегливими в прагненні та пошуку Бога, то, рано чи пізно, ми відкриємо в тому чи иншому рядку, який промовлятиме до нашого серця, безконечну ніжність. «Смак» Бога більш вишуканий, аніж будь-що у світі.
[1] Sainte Thérèse de Lisieux, Œuvres complètes, (Повна збірка праць), Рукопис С, 36, зворотна сторона, с. 285.
[2] «Закон» тут не має юридичного значення, це – Тора, вчення, слово, в якому Бог пропонує Свій завіт Ізраїлю як дорогу життя.