У сучасному світі ми ніколи б не вважали Авраама доброю людиною. Ідучи в чужу країну, він знав, що тамтешні люди можуть забрати його майно, худобу і навіть вродливу дружину. Тому, аби зробити подорож безпечнішою, він вирішив називати свою дружину Сару сестрою. Завдяки цьому, вважав він, усі небезпечні залицяльники будуть поважати його і не намагатимуся його вбити. І справді, все сталося саме так, як сподівався Авраам. Сам цар побачив Сару і захотів, щоб вона стала його дружиною. Її привели до палацу, а Авраама щедро обдарували.
А що робив Авраам? Шукав способу порятувати свою дружину? Зовсім ні. Він просто радів своєму щастю. Сам Бог змушений був втрутитися і показати цареві, що Авраам ошукав його.
Чи прийняли б ви Авраама у свою громаду? Добре подумайте над цим запитанням.
Бог прийняв Авраама не тому, що він жив згідно з певними моральними принципами, а тому, що Авраам вірив у Бога. Його віра була прийнята як праведність, якої Він потребував. Авраам може й не здаватися нам добрим, але він був добрим в очах Бога, тому що він вірив.
Ви можете більше думати про власну доброту, аніж про доброту Авраама чи знайомих вам людей, але в очах Бога гріховність людини є цілковита й повна. Ступінь доброти чи зіпсутости не може стати причиною нашого спасіння чи неприйняття в Боже Царство. Авраам не заслужив небо тим, що був добрим.
Павло писав: “А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність” (Рим. 4:5).
Ми всі добрі в очах Бога!
Якби ви справді повірили в це, то чи не відчули б захвату? Чи не хотіли б ви розповісти іншим, як просто стати християнином? Просто подумайте про це: довкола вас мільйони людей, які вважають, що мають бути достатньо добрими, щоб стати християнами. І всі вони чудово знають, що їм ніколи не вдасться бути настільки добрими. Яким безнадійним і похмурим виглядає їхнє майбутнє! Як їм потрібно почути Добру Новину!
Божий дар безкоштовний! Павло писав: “А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю” (Рим. 11:6).
Добру Новину слід поширювати всюди, однак більшість християн на диво мовчазні, коли потрібно розповідати про неї.
Чи ви коли-небудь підходили до незнайомця і питали дорогу до автобусної зупинки або піцерії? Чи відчували ви страх, коли робили це? Чи калатало у вас серце, пересихав і набрякав язик? Звісно, що ні. То чому ж ви почуваєтеся саме так, коли вам спадає на гадку розповісти незнайомцеві про те, що Ісус Христос зробив для нього?
Бог хоче, щоб ми ділилися Доброю Новиною з усіма. Ісус сказав Своїм учням іти і розповідати всьому світові, що Він зробив для нас. То хто, на вашу думку, хоче тримати це в таємниці?
Авжеж, довкола нас у пошуках здобичі блукає ворог, і його улюблена хитрість – змусити нас боятися ділитися чудовою новиною про дари Бога. Але якби ми були абсолютно впевнені в тому, що Бог зробив для нас, якби ми прийняли Його “банкноти в тисячу доларів”, то тільки й говорили б про цю звістку.
Деякі люди досі хвилюються про те, якими добрими Бог вимагає бути від нас, щоб ми отримали прощення за свої гріхи і могли прийняти дар вічного життя. Павло писав про це римлянам: “Чи ж оце щастя дано лише тим, хто має віру в Христа і дотримується єврейських законів, а чи тільки тим, хто не дотримується єврейських законів, а вірить у Христа? “Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність” (Рим. 4:9). Чи сталося це лише завдяки вірі? Чи також тому, що він дотримувався єврейських законів?
Павло робить разючий висновок: Авраам не дотримувався закону, бо закону ще не було дано!
Тому очевидно, що Божа обітниця віддати всю землю Авраамові та його потомству з’явилася не тому, що Авраам сповняв закон, а тому, що він вірив Божій обітниці (пор. Рим. 4:13).
Бог також пообіцяв нам спадщину – не тоді, якщо ми будемо достатньо добрими, а якщо повіримо в Нього. Ви можете не вважати, що Божий задум є дуже добрим вирішенням нашої проблеми, але саме так вирішує її Бог.
Євреї продовжували виправдовуватися і стверджували, що вони не грішники. Багато християн неправильно зрозуміли Ісусову відповідь євреям. Він наполягав на тому, що Божий закон значно суворіший, аніж вони вважали. Вони думали, наприклад, що ніколи не чинили перелюбу. Але Ісус пояснив, що коли вони поглянули на жінку і зажадали її, то вже вчинили з нею перелюб у своєму серці. Ісус знав людську душу. Навіть якщо людина не хоче грішити, існує інша її половина, яка хоче грішити, і ми завжди стикаємося з цим внутрішнім конфліктом.
То що Ісус намагається сказати нам? Що нам слід працювати над собою ще більше, щоб спробувати дотримуватися закону? Ні, Він тільки хотів продемонструвати, наскільки ми потребуємо Його. Майже кожна притча і розповідь Ісуса переконує, що ми потребуємо Спасителя. Павло проголосив, що віра в Христа – це єдиний спосіб зберігати закон.
Якби ви спробували дисциплінувати себе і змогли б реально дотримуватися деяких Його законів, то чого б ви досягли? Нічого. Ісус пояснив, що коли ви не будете досконало сповняти всі закони, то будете винні в порушенні їх усіх.
Христос не намагався знеохотити вас, а підбадьорити! Він сказав, що забезпечить єдиний порятунок у цій ситуації.
Христос дає тим, хто вірує в Нього, все, що вони намагаються отримати, дотримуючись Його законів (пор. Рим. 10:4).
Коли Христос приходить у ваше життя, у вас залишається те саме фізичне тіло. Але з’являється і щось інше: “Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17).
Ви можете мати такий самий вигляд, але ви вже не будете такими, як раніше. “А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність” (Рим. 8:10).
Ви стаєте новою духовною істотою, тому що в нутрі у вас перебуває Христос через Святого Духа. Одного дня ваше фізичне тіло помре, але не ви. Ви будете жити вічно разом з Христом.