«А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив. Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море. Як вони ж пропливли стадій із двадцять п’ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув… Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь! І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні. А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?»
Деякі тварини від природи бояться води. Кішки не стануть плавати в річці, і їжакам купання ні до чого. Більшість мавп, при всій своїй схожості з людиною, не люблять воду. Ця обставина використана в «Планеті мавп»: невелика група людей, тікаючи від армії мавп, перепливає озеро і таким чином відривається від переслідувачів.
Зрозуміло, ця сцена, як і багато що інше у фільмі, спирається на біблійну розповідь, і в даному випадку неважко вгадати, на який саме контекст. Іван вже дав зрозуміти, що весь цей розділ присвячений темі Виходу, так що побачивши Ісуса, Який простує по воді, ми вже готові зрозуміти цей образ всередині єдиного сюжету. Діти Ізраїлю почали свій шлях до свободи, пройшовши через Червоне море, і води розступилися перед ними і знову зімкнулися, потопивши переслідувачів. Через море євреїв провів Мойсей, а натовп щойно проголосив Ісуса пророком, «що повинен прибути на світ», пророком, подібним до Мойсея (в. 14 і пор. Втор. 18:15). Натовп не розуміє, у чому місія такого пророка, і чекає від нього політичної боротьби, звільнення Палестини, хоча Ісус несе глибше і всеосяжне звільнення. Його чергове чудо учням слід було б зрозуміти (після довгого роздуму) в контексті історії Виходу і Пасхи.
Ходіння по воді тим більше відчувається як диво, що євреї не занадто любили море. Це зовсім не нація мореплавців, на відміну від фінікійців, що жили на північ. У древніх переказах море асоціювалося з хаосом, злом, неприрученими силами природи чи духовного світу. У псалмах YHWH, Господь Ізраїлю, прославлявся і як цар могутніх вод (наприклад, Пс. 94:3-5), але навіть моряки, що звикли до штормів на озері Галілейському, тремтіли за своє життя, коли величезне озеро раптом починало бушувати і хаос виривався на волю.
Про все це пам’ятає Іван, приступаючи до оповідання про молитву на горі, куди Ісус віддалився чимдалі від вируючого натовпу. Там Він перебував допізна, учні ж тим часом вирішили повернутися в Капернаум на човні. Довжина озера близько дванадцяти миль, ширина посередині – сім миль; судячи з цієї розповіді, вони гребли проти бурі і здолали більшу частину шляху від східного берега до Капернаума на півночі, і тут Ісус вийшов ним назустріч, крокуючи по воді.
Цю подію описують також Марко і Матвій, і всі троє поміщають її хронологічно безпосередньо після насичення натовпу, так що в нас не залишається можливості як пригладити, «пояснити» це диво. Не варто і намагатися стверджувати, ніби Ісус чекав учнів на березі. Або вже весь текст судити з позиції «такого бути не може, бо не може бути ніколи» – але навряд чи підхід, що відкидає будь-яке несподіване свідоцтво очевидця, годиться для Євангелія від Івана, тим більше, що Євангеліє, за визначенням, кидає виклик усім закостенілим світоглядам – або ви погодилися при читанні цієї книги відкрити свій розум і для нової, раніше невідомої вірогідності.
Ніхто не вимагає безглуздого легковір’я. Чудеса в Євангелії описані не для того, щоб представити Ісуса чарівником, готовим зробити будь-яке диво, аби справити враження (хоча деякі люди наполягатимуть саме на такій версії). Ці чудові миті, коли крізь текст починає виразно сяяти небувала слава Слова, що сталося тілом, вражають не стільки тому, що Ісус може зробити усе на світі, але тому, що Він робить те ж саме, що робив Бог Ізраїлю в ключові моменти історії обраного народу.
Іван сумлінно передає реакцію натовпу. Він буквально пхає нас носом у простий факт: диво ходіння по воді бачили не лише учні, але і спантеличений натовп. Усі знали, що Ісус не сідав у човен, але коли народ дістався до іншого берега, виявилось, що Він раніше за всіх потрапив у Капернаум. Пішки, в обхід озера, по східному і північному берегу, це був би довгий і непростий шлях. Як завжди, Іван завершує епізод здивованими питаннями народу, на які Ісус дає відповідь, що зовсім не прояснює загадку.
Цей епізод можна використовувати для медитації. Ісус йде по воді. Як часто трапляється – і цього ніколи не знаєш заздалегідь – дещо несподівано, сильний вітер, розбурхане море. Щосили пробиваємося ми вперед, і іноді відчуваємо поруч певну присутність, спочатку швидше грізну, ніж підбадьорююче («Ми вже тонемо, явилися примари!»). Але якщо вслухатися, крізь рев вітру і шум хвиль ми розчуємо голос, що окликає: «Це Я, не лякайтесь!». І якщо ми готові прийняти Ісуса на борт, наш човен набагато швидше, ніж ми сподівалися, досягне гавані, де ми знову виявимося в безпеці.