Віра, «яка спасає» і «яка перемагає світ», як ми знаходимо її в Новому Завіті, – це не якась загальна віра в Бога Творця чи в існування потойбічного життя. Це віра в Божого Сина Ісуса Христа та в Його пасхальне таїнство.
У цій серії роздумів я розмірковую над станом, в якому перебуває віра в Христа в наш час, та над викликами, які стоять перед нею, керуючись наукою апостолів Павла та Івана і досвідом апостольської Церкви. Під багатьма оглядами ці виклики набагато більше схожі до тих, які стояли на початках Церкви, аніж до тих, які виникли в пізніших століттях. Із цього випливає, що, маючи перед собою завдання реєвангелізувати сучасний пост-християнський світ, ми повинні взяти собі за зразок те, яким шляхом ішла первісна Церква, коли євангелізувала пре-християнський світ.
Я зібрав тут деякі думки, які розкидані в інших моїх книгах, і спробував таким чином зробити короткий загальний огляд проблематики віри та звіщення Христа в сьогоденні.