П’ятниця: Остерігайтеся пасток
Кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Ів. 3:16
Ми виявили, що пари, які вже на пенсії, і пари, які полюбляють сидіти вдома, можуть швидше за все потрапити в чотири пастки, які їхнє життя можуть позбавити радости. Ось перелік разом з порадами, як їх уникнути.
Перша пастка – ізоляція. Не дозволяйте собі ховатись у своїх чотирьох стінах. Спілкуйтесь з людьми, навіть якщо простіше посидіти вдома.
Пастка друга – пасивність. Проста прогулянка, візит у бібліотеку чи похід у крамницю зберігає гнучкість м’язів і активність мозку.
Третя пастка – жаль до самого себе. Таке ставлення може зламати або, навіть, убити вас! Щоб позбутись цього, вам слід звернутись до инших. Постановіть собі молитися і бути гостинним для тих, хто оточує вас.
Четверта пастка – відчай. Літні люди, особливо, можуть думати, що життя закінчилось і вже не варто жити. Однак християнин завжди повинен думати про майбутнє. Привабливим у нашій вірі є впевненість у наступному світі, де правдива радість чекає нас усіх.
Тільки між нами…
- Ти коли-небудь потрапляєш в одну з цих пасток? Яку?
- Що конкретно ми можемо зробити, щоб уникнути їх?
- Чи ти з нетерпінням чекаєш майбутнього? Чому так? Чи чому ні?
- Як Бог використовує літніх людей у Своїх цілях?
- Як може молитва і турбота про инших принести нам радість?
Отче, ми дуже вдячні Тобі, що одного дня ми залишимо життєві турботи позаду і приєднаємось до Тебе у вічній радості. А тим часом допоможи нам жити на славу Тобі, впевненими, що Ти готовий ввести в дію Свої небесні наміри в будь-який момент. Амінь.
Субота: Наш Бог радости
Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Фил. 4:4
Конферансьє Джо І. Бравн якось сказав: “Я не розумію похмурого християнина. Якщо Бог є усім, то Він повинен бути і радістю”. Як правдиво! У нас є Бог, Який любить нас більше, ніж ми любимо наших дітей і, навіть, самих себе. Бог, Який віддав Свого Сина, щоб Він помер за нас і Який приготував вічність лише для нас. Він справді Бог радости, і в нас є багато причин для радости!
Це був важкий урок для мене. Коли ми тільки одружились, я і Джим викладали в школі, служили в церкві і мали багато обов’язків. Джим працював над своїм вченим ступенем у той час, тому він не міг допомогти мені нести мій тягар. Кожного тижня я з нетерпінням чекала на суботу, коли могла відпочити і відновити свої сили. Я потрапила в пастку щиро радіти лише один день на тиждень. І якщо щось забирало в мене цей день, була дуже розчарована. Я повільно вчилася насолоджуватись кожним днем тижня, навіть коли була зайнята. Це була проста зміна в моєму ставленні до життя, яка зробила його яскравішим. Хтось колись сказав: “Якщо ви повинні перейти дорогу, щоб бути щасливим, то ви неправильно дивитись на речі”. Я погоджуюсь.
Є багато “похмурих” християн, яких захопили випробування цього світу. Не завжди легко пам’ятати, що ми можемо відчувати радість навіть серед боротьби. Ми забули, що Ісус сказав нам, що наше земне горе схоже на жінку, яка народжує. Вона відчуває біль під час пологів, а потім забуває про свої муки через радість народження дитини (Ів. 16:21). Ми забуваємо, що апостоли після того, як їх побили за наказом синедріону, повертались звідти, “радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса” (Дії 5:41).
Радість – це те, що ми відчуваємо, коли починаємо розуміти величність Бога і любов, яку Він щедро нам дарує. Її не потрібно тримати, нею потрібно ділитись. Її не слід приховувати, а робити доступною усім. Радість є самовідданою, поширеною рисою, створеною нашим Господом Ісусом. Це Він закликає нас “радіти” і “веселитись”, коли ми убогі, голодні, засмучені, коли нас ненавидять і проганяють, тому що “нагорода бо ваша велика на небесах” (Лк. 6:23).
Радість може бути в нас вже зараз, якщо ми так хочемо! “Радійте в Господі завсіди…!”
Ширлі Добсон