Середа: Заблукала вівця
Коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? Мт. 18:12
Якщо ви є батьками малих дітей, то точно знаєте, як почувались пастирі, описані в Біблії, доглядаючи за своїми отарами. Навіть для матері, яка “все помічає”, уберегти одну активну дитину від того, щоб вона десь не заблукала, може здаватись таким самим великим випробуванням, як і утримати вкупі сотню овець!
Ісуса також названо пастирем, але Його отарою є все людство. Він охороняє нас і вдень, і вночі. Тому Він і назвав Себе Добрим Пастирем. Він прийшов на землю, щоб померти і таким чином не дати жодній душі бути загубленою. Під час Своєї місії на землі Він завжди шукав загублені душі. Він не лягав спати до пізньої ночі, щоб поговорити з Никодимом (Ів. 3:2). Він не дозволив Закхею залишитись непоміченим на дереві (Лк. 19:5). І коли фарисеї збирались закидати камінням жінку, що вчинила перелюб, Ісус перешкодив цьому, простивши їй і давши вказівку: “Іди собі, але більш не гріши!” (Ів. 8:11).
Ми маємо небесне призначення приводити инших до Божої отари кожного дня, і не лише наших родичів, друзів, сусідів і співробітників, а й людей, яких ми раніше не зустрічали і, можливо, не побачимо знову. У нашому розпорядженні є Божа мудрість і сила. Нам лише потрібно бути пильними.
Тільки між нами…
- Чи вважаєш ти Ісуса своїм Добрим Пастирем? Чому так? Чому ні?
- Як пара, чи ми шукаємо “загублених овець”?
- Як ми можемо бути більш пильними до можливостей навернути грішників?
- Чи є якийсь “загублений”, з яким ми можемо порозмовляти цього тижня?
Господи Ісусе, покажи нам, як виявляти Твою велику любов і співчуття до оточуючих нас людей. Ми також хочемо бути пастирями загублених душ. Амінь.
Четвер: Відкинутих немає
“Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. 1Сам. 16:7
Семирічний Кріс Кребс народився з церебральним паралічем, тож відставав у розвитку. Одного дня він і його батько Грег сиділи в кімнаті відпочинку в лікарні, чекаючи на місіс Кребс, яка працювала в цій лікарні. Инший чоловік у потертому одязі зі специфічним запахом також чекав там. Він був схожим на бездомного або бездоглядного. Грег підійшов до сестринського посту і запитав, як довго ще буде його дружина. Коли він повернувся, то побачив, що Кріс сидів поряд з цим чоловіком. Чоловік схлипував, і Грега схвилювало, що Кріс такого зробив, що занепокоїло його.
“Перепрошую, якщо мій син образив вас”, – сказав Грег.
Чоловік відповів: “Образив мене? Ваш син є єдиною людиною, яка обійняла мене за останні двадцять років!” Пізніше Грег сказав: “У цей момент я усвідомив, що Кріс мав більше Христової любови до цього чоловіка, ніж я”.
Хоча неповага до калік і бідних є характерною рисою нашої культури, ми знаємо, що немає “відкинутих” у Божій системі цінностей. Він любить кожного з нас однаково. Він бачить наші можливості і використовує кожну людину, щоб вона виконувала певну частину Його наміру. Як Його діти, ми покликані дивитись на кожного крізь лінзи Його досконалої любови.
Якщо ми виявляємо співчуття і повагу до людей, яких ми зустрічаємо щодня, ми, ймовірно, так само будемо ставитись до наших партнерів. Усе починається з люблячої доброти.
Тільки між нами…
- Чи коли-небудь хтось несподівано виявив Христову любов до вас?
- Як ми можемо підбадьорювати один одного бачити цінність і можливості в кожній людині, яку ми зустрічаємо?
Отче, допоможи нам завжди бути чуттєвими до потреб і цінності инших людей. Допоможи нам ділитися Твоєю любов’ю до них, незалежно від того, хто вони є. Амінь.