Філіп Галлі
Ми з дружиною чекали вісім років, щоб мати дітей. Я навчався в коледжі, потім закінчував університет і думав, що я надто зайнятий. У моєї матері було п’ятеро дітей, вона була директором школи, навчалася в коледжі, все це в один і той самий час. І їй це добре виходило, про що я їй розповідав кожної суботи, коли відвідував її в будинку для розумово неповноцінних.
Незважаючи на те, що в нас не було дітей, моя дружина і я хотіли, навіть прагнули, поділитись нашими ідеями щодо виховання дітей з будь-ким, хто б слухав. Зараз, коли в нас вже є діти, ми рідко даємо поради. Коли ви даєте иншим батькам пораду, як виховувати дітей, то зростає ймовірність, що ваша дитина з’явиться в “Американській службі розшуку” (кримінальний серіял, який розшукує злочинців, а також зниклих безвісті – ред.).
Тому ми не даємо більше порад, оскільки усвідомили, що нічого не знаємо про дітей.
Важко було визнати свою неосвіченість у вихованні дітей. Завжди легше бути задавакою, їдучи додому з гостей і кажучи: “Коли в мене будуть діти, вони так не будуть поводитися”. Тепер, коли нас відвідують друзі, в яких немає дітей, я кажу їм, коли вони ідуть додому: “Не обговорюйте нас дорогою додому”. Вони знають, що я маю на увазі.
Не все відбувається так, як ми плануємо. І батьківство не є винятком.
Візьмемо до прикладу друге Різдво Спенсера. Хтось у церкві подарував йому різдвяну декорацію. Особливо йому сподобались мудреці, одного з яких він використав як столовий посуд. Він занурив Балтазара в кетчуп і облизав його. Моя дружина сказала: “Любий, не занурюй мудреця в кетчуп”.
Є багато речей, які ми передбачили, що говоритимемо нашим дітям, наприклад: “Тому що я так сказала!”, “У цьому домі ти так не робитимеш!” і навіть “Не клади це в туалет!” Але ми навіть не уявляли, що казатимемо: “Любий, не занурюй мудреця в кетчуп”.
Це є реаліями життя. Ми вважаємо, що це продумали, та насправді виявляємо зовсім инше. Щось на зразок того, як колись вигукував Гомер Пайл: “Сюрприз, сюрприз, сюрприз!”
І це добре. Бо якщо наше майбутнє є надійним і відомим, то нам не потрібна віра.
Пригадайте царя Давида. Він ріс звичайним непримітним пастухом. Ріс пастухом, а помер царем. Ми ніколи не знаємо, як життя поверне.
Особливо це справджується, коли ти є батьком. Ми ніколи не знатимемо всього, що потрібно знати. Єдине рішення – робити все, що у ваших силах, а в решті покластися на Бога. Принаймні це те, що моя свята мати говорила мені, коли я ще був дитиною.
ЗАБІГАЮЧИ НАПЕРЕД…
Чи є ще щось, до чого дружини і чоловіки є менш готовими, ніж до батьківства? Завдання виховання дітей лякає, виснажує, бентежить, підриває сили, принижує, і що цікавіше, за кожним кутом є неочікуваний поворот. Однак, коли його супроводжує відданість і молитва, батьківство є найдовершенішим і найчудовішим досвідом у житті.
Ті з вас, у кого є діти, усвідомлюють, що робитимуть помилки і що ніколи не знатимуть всього. Але досягнення, які даються дуже легко, нічого не варті. Лише докладання справжніх зусиль робить успіх таким приємним. Цього тижня ми розмовлятимемо про те, як з нашого досвіду взяти найкраще.
Джеймс Добсон