С: Коштом величезних зречень ми забезпечили доньку помешканням, а воно їй не сподобалося, тому тепер разом із зятем шукає інше.
В: Це класика. Рішення доньки ображає вас. Причини, через які молоде подружжя поводиться саме так, можуть бути різними: запропоноване помешкання не відповідає їхнім уподобанням, воно розташоване не в тому мікрорайоні, який їм подобається, погано умебльоване, розташоване надто далеко від місця роботи. Деякі пари амбітно підходять до проблеми: ми хочемо всього доробитися самостійно, ні від кого залежати не будемо – і крапка. Для батьків причина відмови не суттєва. Вони завжди сприймають її як удар і вираз невдячности.
І навіщо ви вв’язалися в цю аферу? Через відчуття відповідальности за дітей? З огляду на ощадливість? Через бажання інвестувати в нерухомість? Кожна з цих мотивацій похвальна, та ви самі не усвідомлюєте, що справжня причина відмови полягає в уявленні про дім, яке ви несвідомо передали своїм дітям із допомогою таких от рішень, як оте з купівлею помешкання.
Задумайтеся про це.
Можливо, що ви розділяєте поширену думку стосовно дому. Ще не так давно слово «дім» було позбавлене свого первинного значення. Сьогодні люди будують або купують будинки і помешкання згідно з функціональними, економічними, технічними та естетичними критеріями. Завдяки архітекторам, геометрам та усталеній думці наші помешкання більше нагадують камери схову для побутової техніки. Помешкання багатих і заможних нагадують музеї, власники яких експонують символи своєї купівельної спроможности: вишукана ванна кімната, ванна з гідромасажем, технологічна кухня, канапа, що коштує цілий маєток, картина знаменитого художника…
Наші помешкання нічого не говорять про своїх власників, лише про речі, якими ті володіють. Такі помешкання не відповідні ані дітям, ані старшим особам. Скільки осіб відмовилися від дітей або ж обмежили їхню кількість з огляду на житлові умови?
Радше ваші діти матимуть таке ж уявлення про дім, що й ви. Тобто він буде для них економічним благом, знаряддям, а не метою. Оскільки завдяки вам ваша дитина завжди самостійно вибирала собі одяг, мотоцикл, свій і ваш автомобіль, одно слово, оскільки ви навчили її керуватися власними уподобанням, то цілком зрозуміло, що й помешкання вона хоче вибрати самостійно. Чому дитина мала б купувати кота в мішку, тобто помешкання, яке ви пропонуєте, якщо вона звикла все вирішувати самостійно? Помешкання, яке ви купили, подобається вам. Син чи донька мають інші вподобання, вимоги, очікування, навіть якщо загалом вони з вами погоджуються. А оскільки і для вас, і для них, помешкання – це статус-символ, знаряддя, матеріяльне благо, свідчення добробуту, то вони відкинуть вашу пропозицію.
У такій ситуації причини відмови бувають не надто переконливими, але те переконання про дім, яке ви прищепили своїм нащадкам, теж не надто переконливе. Їм буде нелегко помітити цю помилку під удаванням жертовности, щедрости, відповідальности, які ви вклали в їхнє виховання. Бо жертовність, щедрість та інші справжні цінності не можна узгодити з ідеєю дому як бізнес-проєкту.
Отож, що робити? Не наполягайте на своїй пропозиції і дозвольте, щоб син чи донька самі вибрали, спроектували чи збудували для себе дім. Чи ви повинні продати куплене помешкання і віддати дітям гроші? А чому ви мали б це зробити? Ви досі не зрозуміли, що надмірне обдаровування дітей збіднює їх?
Відмовляючись від купленого помешкання, дитина дає вам повчальний урок і нагоду, щоб ви навчилися поводитися по-іншому. До цього часу вас поглинало нагромаджування матеріяльних благ (помешкання, автомобіль, холодильник і багато-багато інших речей), а тепер спробуйте приготуватися до ролі тестів-свекрів, відкрити нові вартості та прагнення. Саме ті, в які ви завжди вірили, але вам постійно видавалося, що не можете чинити згідно з ними, бо вам доводилося працювати, заробляти на життя, заспокоювати потреби інших і робити все можливе і неможливе, щоб купити помешкання, яке не сподобалося вашій дитині.
С: Одруженим дітям не вдалося знайти помешкання, тому живуть у нас.
В: Це протилежний випадок. Небагато пар можуть собі дозволити відкинути пропозицію батьків, які купили помешкання в подарунок. У молодих пар часто виникають проблеми з тим, щоб знайти помешкання. Існують два вирішення цієї проблеми: постійно відкладати дату шлюбу або, якщо це можливо, жити в когось із батьків. Обидва вирішення погані, а те, що дуже багато пар мусять вибирати одне з них, свідчить про мізерне зацікавлення суспільства проблемами родини.
Колись у патріярхальній родині було очевидно і прийнято, що молоде подружжя після шлюбу залишається в батьківському домі. У наш час таке вирішення доволі ризиковане. Примусове співжиття двох родин на одній житловій площі вимагає неабияких пристосувальних здібностей та зрозуміння. Ми не звикли до таких ситуацій, і зазвичай нам не вистачає ані здібностей, ані бажання зрозуміти інших. Добрі наміри майже ніколи не стають вдалим розв’язком проблеми.
Пропоную вашій увазі декалог пересторог. Він допоможе вам не зруйнувати життя собі і не порушити стабільности молодого подружжя. Видрукуйте його і повісьте на вхідних дверях, щоб його прочитали також ваші гості. Співіснування двох родин на одній житловій площі – це гра, яка вимагає чітких правил. А оскільки молоді пари зайняті іншими справами, то вам доведеться видрукувати цей декалог і пристосувати його до потреб своїх родин. Ви також можете спільно обговорити його.
У декалозі ви також знайдете короткі коментарі, які, сподіваюся, також вас зацікавлять. Ви, звичайно ж, помітите, що всі пункти сформульовані у формі заборон, тобто негативних тверджень, та мета декалогу – позитивна: він має допомогти вам уникнути розчарувань, незгоди, непорозумінь. Будьте обережні і не занапастіть його якимось необдуманими вчинками.
Декалог доброго співжиття
- Уникайте порівнянь.
Родина, якій ви дозволили жити на своїй «території», безперечно, відрізняється від вашої. Вона такою повинна бути, і порівняння не призведуть до доброго результату. Оскільки ви раз і назавжди вирішили, що ваша модель родини – найкраща, то порівняння вам не потрібні.
- Не створюйте фаворитів, не визнавайте рації сина, щоб допекти невістці, і навпаки.
Вони ніколи не пробачать вам цього.
- Не створюєте таємних коаліцій.
Це лише спричинить конфлікт. А конфлікти призводять до воєн.
- Не втручайтеся до їхніх сварок.
Вони можуть порозумітися самостійно і, повірте, – допомоги не потребують.
- Не давайте їм порад.
Вони їм не потрібні.
- Не говоріть про гроші, щобільше – про заощадження.
Ця тема – вибухівка. Нехай кожне подружжя думає про власні кошти.
- Не сплачуйте їхніх рахунків.
Таким чином ви зробите дітей залежними від себе, а в майбутньому це лише створюватиме проблеми. Рішуче розділіть закупи і оплати.
- Нехай ваша права рука не знає, що робить ліва.
Якщо молоде подружжя потрапить у фінансові клопоти, а ви зможете їм допомогти, то зробіть це лише тоді, коли стовідсотково будете переконані в тому, що ніколи їм за це не докорятимете. Не вважайте, що вони будуть вдячні за цей жест. Майже всі молоді пари через кілька місяців починають трактувати фінансову допомогу батьків як те, що їм належить. Не дозволяйте цього. Якщо ви не допустите такої ситуації, то матимете ще одну причину, щоб уникнути можливих проблем.
- Не торгуйте своїм досвідом.
Це ваша власність, і не варто цим вихвалятися. Молоді повинні вчитися на власних помилках.
- Не забороняйте невістці конфронтувати з духовкою.
Радше заохочуйте до цього. Хоча, цілком можливо, що вам доведеться на деякий час «сісти на дієту», але вам це піде лише на користь.