С: Два роки одружені, а все ще не мають дітей.
В: Ви не можете дочекатися, коли колисатимете внуків, а діти зовсім не поспішають ставати батьками? У такому випадку я буду категоричним: не говоріть про це ані слова, а свою думку тримайте при собі.
Це ваші діти повинні дбати про внуків. Якщо в сучасному світі молоді подружжя більшу увагу приділяють кар’єрі, економічній стабільності, бажанню розважатися, а не потомству, то це свідчить про їхню духовну вбогість. А як ви цьому зарадите? Можливо, причини дещо серйозніші? Попри все, справа доволі делікатна. Я не раджу будь-які форми тиску, натомість пропоную повагу та делікатність.
Не згадуйте про дітей у присутності молодих. Вони звинувачуватимуть вас у тому, що ви втручаєтеся в їхнє приватне життя. Також не коментуйте цю ситуацію в розмовах зі сватами. У випадку всіх подружній пар не зрозуміло, хто приймає рішення: чи чоловік не хоче мати дітей (або не може їх мати), чи дружина. Навіть якби вам вдалося довідатися правду, то ви нічим не зарадите і не приспішите молодят прийняття інше рішення. Натомість можете мимоволі скривдити їх і спровокувати конфлікт. А що ви зробите, якщо виявиться, що батьки другої сторони підтримують молоду пару і стверджують, що молодята поводяться слушно, не поспішаючи з вагітністю? Припините з ними спілкуватися? Ваше прагнення врешті стати дідусем і бабусею цілком зрозуміле, та це ще нічого не означає. Ніхто не надавав вам невід’ємного права мати внуків, їхня поява – це своєрідний подарунок долі. А подарунків не можна вимагати.
Без огляду на те, чи маєте ви внуків, ви опинилися перед чудовою нагодою переоцінити власне подружнє життя. Ні, я зовсім не заохочую замкнутися у власній приватності. Зовсім навпаки – йдеться про те, щоб разом, удвох відкритися іншим. Ви можете реалізовувати ініціятиву, призначену представникам так званого третього віку. А якщо не хочете, щоб інші організовували ваш день і вільний час, то візьміть ініціятиву у власні руки. Задумайтеся про альтернативне розв’язання. Не марнуйте часу, вважаючи, що сенс вашому життю можуть надати лише внуки. Їхня можлива поява – це не єдина мета, задля якої варто жити. Життя пропонує вам, тестям-свекрам, також інші цілі.
Вважайте, щоб не потрапити в пастку і не прагнути внуків за будь-яку ціну. Це те саме, що прагнути дитину за будь-яку ціну. На жаль, це дуже поширене явище. Пари, яким не вдається мати дітей, вирішують іти дуже дивними і несподіваними шляхами, часом навіть нечесними. Не вибирайте цієї дороги.
Така поведінка багато говорить про те, що ми не вміємо цінувати дар, який отримуємо від долі. Ніхто не з’являється на світі з власної волі, отож, ніхто не має права вирішувати, що якась дитина повинна народитися. Залишмо життю його щедрість – це найбільша ціна, яку ми йому платимо.
А тепер ще раз повернімося до прагнення стати дідусями-бабусями. Є дуже багато дітей, які шукають дідусів-бабусь, тож ваша єдина проблема повинна полягати в тому, кого з них вибрати. Це, принаймні, не жебрання, а добрий спосіб, щоб сповнити власне бажання. До цього ми ще повернемося.
С: Зять чи син часто буває за кордоном і залишає дружину саму.
В: А вам це не подобається. Адже ви видавали доньку заміж не для того, щоб вона сиділа тижнями (або й місяцями) сама-самісінька. Ми вже трохи згадували про новий стиль сучасної роботи, а це один з її ефектів: пара живе разом і водночас окремо, родина розділена в ім’я еластичности (важко пояснити, що це таке) і нової організації роботи. Іншими словами, сучасна родина підпорядкована ринковій економіці, і не залишається нічого іншого, як із цим погодитися.
Часом можливо, щоб чоловік забрав дружину разом зі собою за кордон. Та якщо вони мають дітей, то справа ускладнюється, адже особи, які наважуються на такий стиль життя, можуть без попередження отримувати скерування з одного кінця світу в інший. А діти в такі ситуації – ніби додатковий багаж.
Подружжя, що на віддалі одне від одного. Його можна назвати ще телеподружжям. Це абсурдно. Люди одружуються для того, щоб жити разом, а не перебувати за сотні чи тисячі кілометрів один від одного. А жити разом – це не вимога давніх часів. Це правда, що кохання спроможне перемогти будь-які бар’єри, але вимушені розлуки послаблюють зв’язок між партнерами. Щоденні телефонні розмови не замінять буття разом, і зв’язок опиниться під загрозою. У найкращому випадку він ослабне. А тоді його важко утримати. Можливо, ми не без причин ведемо так званий сидячий спосіб життя, тобто тримаємося вкупі.
Буває так, що пара наважується на таке рішення, сподіваючись, що воно тимчасове. «За кілька років роботи за кордоном поліпшиться наша фінансова ситуація, а потім ми знову житимемо разом, як і належить подружжю». Чи справді фінансову ситуацію не можна поліпшити на Батьківщині? Чи справді йдеться про неї, а чи про те, щоб збільшити статки?
Що ми повинні зробити? Забрати доньку додому, очікуючи, коли ж він повернеться? Ні, я не маю наміру ускладнювати ваше життя. Я лише хочу звернути вашу увагу на те, що це вирішення, на перший погляд, просте і добре, може принести не найкращі наслідки. Цілком правдоподібно, що молоді прийняли рішення, роздумуючи так само: «Поки я не повернуся, ти можеш пожити в батьків». Це аж надто зручно.
Проблема полягає в тому, що в такій ситуації правила гри не зрозумілі. У кожному рішенні є ризик. Із тим треба рахуватися і не обтяжувати ним інших. Той, хто одружився з вашою донькою, не може розраховувати, що відішле її вам, навіть на короткий час, аби подружжя не розпалося. Якщо він має такі наміри, то подружжя вже розпадається, а ви лише допоможете цьому. Ви не можете брати на себе відповідальність, якої не хоче або не може взяти на себе ваш зять.
Не відмовляйтеся побути з донькою, але не робіть радикальних кроків. Проблема стосується молодого подружжя, і воно мусить її розв’язати. Знадобиться трохи фантазії, творчости, щоб розлука не виявилася згубною для зв’язку. Подружжя мусить вибрати, що ж має вищий пріоритет: сім’я чи кар’єра?
Натомість ви намагайтеся не зробити помилки і не оцінюйте поведінку дітей. Навіть тому, що ваша думка радше не збігатиметься з думкою сватів. Батьки доньки, яка залишається сама вдома, сприймають проблему по-іншому, ніж батьки сина, який їздить світом не задля своєї приємности, а щоб заробити на життя. Вони вважають його справжнім молодцем, бо переконані, що кожна фірма хотіла б мати такого працівника. Те, що для одних є пережиттям, для інших може бути причиною гордости. Бачите, як легко може дійти до непорозуміння? Приймімо найкращу версію з усіх можливих – і тесті, і свекри мають спільний погляд на справу. Та вам, однак, доведеться позбутися ілюзій, адже ви зможете компенсувати молодим втрати, викликані їхнім рішенням. У вас немає відповідних засобів.
Чітко сформулюйте справу: у разі якоїсь кризової ситуації ви втрутитеся, але не перетворюватиметеся в паски безпеки для молодят.