Біблія – це книга, яка охоплює один із найбільших скарбів людства; годі заперечити її вплив на світову культуру всіх часів. Епічні розповіді, мова, багата на алюзії й образи, залишили свій слід в історії людства, передусім у культурах, які мали більш тісні зв’язки з юдаїзмом і християнством.
Для християнина Біблія набагато важливіша від її культурного впливу: він вірить, що через непояснимі події біблійної історії сам Бог промовляє до нього. Навіть якщо Святе Письмо використовує людську мову, а його автори є конкретними особами, Біблія водночас є Божим Словом до нас. Тому, як християни, ми повинні почитати і любити Святе Письмо та намагатися його зрозуміти.
Вступні питання
Попри те, що Біблію можна вмістити в одну книгу, вона не є цілісним твором; насправді це зібрання з 73 різних книг, що їх написали різні автори, у різних стилях і з різних перспектив. Її написання охоплює чимало століть і включає три різні мови: єврейську, арамійську і грецьку. Більшу частину СЗ (46 книг) написано по-єврейськи, але деякі частини книг Даниїла (2:4-7:28), Ездри (4:6-6:18; 7:12-26) й один вірш Єремії (10:11) було написано арамійською – мовою стародавнього Близького Сходу, близькою, але і відмінною від єврейської. Усі 27 книг НЗ написано по-грецьки.
Ця різноманітність у Біблії свідчить про її багатство, що дозволяє нам представити історію Божого народу з різних перспектив. Це також кидає виклик читачеві, який – для правильного розуміння тексту – повинен збагнути культурний, історичний і літературний контекст кожної книги. У Біблії, однак, існує «червона нитка», яка поєднує книги в цілість: в усіх книгах можна побачити розвиток безнастанної історії любови Бога до Ізраїлю і Церкви. Кожний автор, незважаючи на відмінності доби, культури і літературного стилю, поділяє переконання, що присутність Бога можна досвідчити в людській історії і що Бог закликає людство відповісти з вірою і справедливістю.
Розділи і вірші
Щоб легше знайти уривок Біблії, Стефанові Ланґтону спало на думку поділити кожну книгу на розділи. Це було зроблено 1226 року. Видавець Роберт Ет’єн в 1551 році позначив числом майже кожне речення цих розділів: це поділ на вірші.
Цей поділ на розділи і вірші не завжди відповідає сенсові; отже, не треба брати їх до уваги, якщо йдеться про розуміння тексту. Однак це дуже практична річ і майже до всіх Біблій її застосували. Щоб визначити якийсь уривок Біблії, досить вказати на книгу, розділ і вірш: напр.: Бут. 2:4.
Як було написано Біблію?
Біблію не створено в одному історичному періоді. Події, про які розповідає СЗ, охоплюють майже дві тисячі років історії, від часів Авраама і патріархів (приблизно 1800 до Хр.) до епохи Макавейських воєн (140 до Хр.). Якщо бажаємо включити в цю періодизацію також епічні розповіді про сотворення і розповіді, що стосуються до осіб і подій, що попереджають патріярхів, як Ной і потоп, можемо ствердити, що біблійна історія починається самими початками часу. Проте хоч у композиції біблійних текстів використовуються стародавні розповіді і передання, вони охоплюють вужчий проміжок часу: від періоду монархії (приблизно 1000 до Хр.) до І ст. до Хр.
Натомість усі книги НЗ створено в другій половині І ст. по Хр. Першими християнськими текстами, ймовірно, були послання Павла, написані в 50-их роках по Хр. Слова Ісуса і численні розповіді, що стосувалися Його посланництва, поширювалися в християнських спільнотах вже з самих початків Церкви, але записано їх не раніше як перед 70 роком по Хр. Саме тоді з’явилося перше Євангеліє – від Марка. Опісля було укладено й інші Євангелія: від Матвія, Луки (включно з Діями Апостолів) і Івана – ймовірно, в останній чверті І ст. по Хр. Послання, що не належать до авторства Павла, як і інші писання, включно з книгою Об’явлення, теж походять з цього періоду.