Тепер повернімося до того питання, з якого ми почали: що можна зробити для збереження цих трьох подружніх пар, а також тисячі инших, які вони репрезентують? Відповідь вимагає, аби вразливий партнер відчинив дверцята клітки і випустив партнера, що потрапив у пастку! Негайно слід відкинути усі засоби обмеження свободи, у тому числі маніпулятивний смуток, гнів, вину і потурання.
Прохання, благання, крик, заламування рук і самоприниження однаково деструктивні. Иноді настає пора вияву сильних почуттів, а иноді й нагода для покірного терпіння. Але такі емоційні реакції не слід застосовувати як засоби переконання, що мають затримати невірного партнера проти його волі.
Читачеві, який вкрай потребує поради, слід пильну увагу звернути на таке: я певен, що вам ніколи навіть не спадало на думку застосовувати примусові методи для переконання чоловіка чи дружини одружитися з вами в період побачень. Вам довелося зваблювати, причаровувати, скоряти. Ці витончені форми фліртування мали розкриватися делікатно, крок за кроком. Уявіть собі, що би сталося, якби ви розридалися і кинулися на шию коханій людині, кажучи: «Я, напевно, помру, якщо ти не одружишся зі мною! Моє усе життя нічого не варте без тебе. Благаю! Благаю! Благаю, тільки не кидай мене» і так далі.
Такий підхід до потенційного партнера в подружжі буде таким же руйнівним, якби його застосував продавець автомобілів. Як ви гадаєте, чого б він міг досягти, сказавши потенційному покупцеві крізь сльози: «О, благаю, купіть моє авто! Мені так потрібні гроші, і сьогодні я продав тільки дві машини. Якщо ви відмовите мені, то я піду і негайно накладу на себе руки!»
Звісно, це смішна аналогія, але певний зв’язок все-таки існує. Коли хтось закохується в партнера, то він пробує «продати себе» иншому. Але як і торговець автомобілями, він не може позбавляти «покупця» права вільного вибору. Натомість він мусить переконати клієнта, що придбати авто в його інтересах. Якщо особа не купить автомобіль з метою полегшення страждань продавця, наскільки меншою є імовірність того, що вона віддасть усе своє єство тому, кого не любить, тільки заради доброчинства. Ніхто не є таким безкорисливим. Бог дозволяє нам вибрати тільки одну особу на все життя, аби віддати їй усе, що маємо, і мало хто готовий витратити цю єдину спробу на того, до кого відчуває лише жаль! Насправді дуже важко відчувати пристрасну любов до иншої людини і водночас жаліти її. Застосуймо цю концепцію до подружнього життя. Якщо прохання і благання – це неефективні методи привабити особу протилежної статі в період побачень, то чому жертви невдалих подружжів використовують таку принизливу тактику, щоб не відпускати невірного партнера? Вони тільки поглиблюють неповагу того, хто намагається втекти. Замість того вони при слушній нагоді мають сповістити партнерові свою версію ось такого послання:
«Знаєш, Джоне, мені довелося пережити кілька важких моментів у житті, відколи ти вирішив піти. Моя любов до тебе така глибока, що мені просто важко уявити життя без тебе. Я сподівалася одружитися лише раз і зберігати вірність ціле життя і тому незлагоду в наших взаєминах розцінюю як важку рану. Попри це, я ще раз критично оцінила свої дії і тепер розумію, що спробувала втримати тебе всупереч твоїй волі. Цього просто не можна робити. Міркуючи про наші побачення і ранні спільні роки, я пригадую, що ти сам вирішив одружитися зі мною. Я не шантажувала тебе, не викручувала тобі рук і не пропонувала хабарів. Ти вирішив так без жодного примусу з мого боку. Тепер ти кажеш, що хочеш покинути мене, і я, очевидно, маю відпустити тебе. Я розумію, що не можу змусити тебе залишитися, як і не змогла змусити тебе одружитися зі мною 1972 року [чи коли]. Ти можеш іти. Якщо ти більше мені не подзвониш, то я прийму твоє рішення. Я знаю, що всі ці події були дуже болісні, але я маю їх прийняти. Поки що Господь був зі мною, і Він не покине мене в майбутньому. Ми з тобою прожили разом чудові роки, Джоне. Ти був моєю першою справжньою любов’ю, і я ніколи не забуду наші спільні дні. Я буду молитися за тебе і вірю, що Бог вестиме тебе в подальшому житті.»
Повільно і недовірливо спійманий подруг помічає, що дверцята клітки трохи задрижали і почали підійматися. Він не може в це повірити. Та людина, яка роками зв’язувала йому руки й ноги, тепер відпустила його! Вже не треба боротися з її домаганнями – вириватися з її рук.
«Але ж мусить бути якась заковика», – подумає він. «Це надто добре, щоб бути правдою. Ці слова нічого не варті. Це ще один трюк, щоб повернути мене. За тиждень чи два вона знову плакатиме в телефонну слухавку, благаючи мене прийти додому. Авжеж, вона слабка і зламається під тиском».
Я дуже раджу вам, відкинутій особі, довести, що думки вашого партнера помилкові. Нехай він дивується з вашої влади над собою в наступні тижні. Тільки час переконає його, що ви налаштовані серйозно – що він справді вільний. Він може навіть випробовувати вас у цей час, виявляючи ворожість, ображаючи вас чи фліртуючи з иншими. Але одне можна сказати напевно: він буде шукати ознак слабкости чи сили. На кону – рештки поваги. Якщо вразливіший подруг складе перший іспит і переконає партнера, що його свобода – у безпеці, у стосунках починають відбуватися цікаві зміни. Будь ласка, зрозумійте: кожна ситуація унікальна, і я лише описую типові реакції, однак такі обставини надзвичайно поширені в сім’ях, які я бачив. Більшість винятків пов’язані з варіяціями однієї теми. Можна передбачити три різні наслідки, коли «запопадливий» колись партнер починає відпускати охололого подруга:
- Спійманий партнер вже не відчуває потреби давати відсіч, і стосунки покращуються. Романтична любов може і не спалахнути з новою силою, але напруга між обома партнерами слабне.
- Коли охололий подруг знову відчуває свободу, він починає ставити собі инше питання. Якщо багато тижнів чи місяців він журився: «Як мені позбутися цієї халепи?», то тепер він запитує: «Чи справді я хочу піти?» Тільки сама можливість здійснити своє бажання живить його запал. І часто він розвертається на 180 градусів і прямує додому!