І хоча таке прощення важке, я запевняю вас: розлучення буде ще важчим. На своїх жертвах воно лишає шрами, що не зникнуть ніколи. Саме тому Богові огидне розлучення (Мал. 2:16). Він знає, яке воно спустошливе, і не тільки для дорослих, але й навіть для малих дітей! І це, звісно, слабке місце в моєму серці. Я з особливою чуйністю ставлюся до скривджених дітей, особливо тих, яких не обійме батько. Хоча таке стало звичним для Сполучених Штатів: понад половина хлопців і дівчат віком до вісімнадцяти років не мають батька чи матері. За три роки після розлучення половина батьків ніколи не бачить своїх дітей.
Звісно, я не знаю тих обставин, які змушують одного з батьків покидати сім’ї, однак часто причиною є лише нестримний егоїзм. І в такому разі я хотів би запитати, які сексуальні втіхи – які романтичні походеньки, який конфлікт – можуть виправдати біль дітям? Вони пам’ятатимуть це ціле життя! Комедіянт Джонатан Вінтерз сказав одного разу: «Увесь мій гумор – це відповідь журбі!» Це був натяк на розлучення його батьків, що сталося сорок років тому.
Розлучення спустошливе і для батьків, охочих бути разом із дітьми, яких втратили внаслідок судового процесу про опіку. У такому становищі опинився Мартін, і це випливає з його емоційного листа:
«Дорогий докторе Добсоне!
Учора ввечері я дивився ваш фільм на тему батьківства. Коли він скінчився, люди поряд зі мною плакали, а я не міг знайти сили встати з місця. Бачите, я маю трирічного сина на ім’я Бредлі. Два роки тому його матір вирішила розлучитися зі мною і одержала судове рішення, що я маю покинути дім. Психолог із вибору кадрів засвідчив: я буду кращим батьком, ніж моя жінка, але вона отримала право опіки над дитиною і майже все, що ми мали. Я хотів лише одну річ – єдина річ, яка не була мені байдужа – це маленький Бредлі. Він потребував мене!
Бредлі ще був у пелюшках, коли ми з дружиною розійшлися, і він вмів лише вимовляти слова: «Мій тато!» Але він знав, що вони означають. Коли я приходив відвідувати його, він горнувся до мене, кажучи ці слова. Коли я брав його на руки, він засинав на три години, поки ще не минало і трьох хвилин. І коли я повертав його матері, він простягав до мене руки і кричав: «Мій тато! Мій тато!»
За ці два минулі роки я просто не міг діждатися наступної зустрічі з Бредлі. Ми разом дивилися телевізор, і він засинав, лежачи на моєму животі. Иноді він сидить на підлозі поруч зі мною і кладе свої маленькі ніжки на мене, тому що татко також кладе ноги на диван. Я вчив Бредлі чистити зуби і користуватися дитячим стільчиком. Якщо йому присниться поганий сон, то він розповість мені про це. Раніше, коли матір мила йому волосся, Бредлі кричав. Але тепер я розмовляю з ним і переконую, що мило не потрапить йому в очі, і він вже не плаче. Він вірить мені. Я відчуваю таку близькість до свого сина! Якщо я йду в гараж, аби майструвати, Бредлі іде зі мною. Тато такий гордий за свого малого, що навіть не зважає, коли той розкидає цвяхи по підлозі. Я навчив його молитися.
Тепер, коли Бредлі три з половиною роки, він може розповідати мені про свої почуття. Вчора син запитав, чи я повезу його назад до матері. Коли я сказав йому: «Не зараз, а трохи згодом», він почав плакати. Він сказав: «Тату, мені так тебе не вистачає». І я також почав плакати. І я плачу тепер.
Матір Бредлі каже йому, що я поганий і що він має забути мене. Вона критикує страви, які я готую, і намагається переконати його, що я не вмію куховарити. Вона лає і прозиває мене при Бредлі. Але це дрібниці порівняно зі всім иншим. Однак найбільший біль у мене викликає те, що я можу виховувати свою дитину тільки чотири дні на місяць. Ці нікчемні, жалюгідні чотири дні! Як я можу розвинути його юну особистість і навчити близьких мені цінностей за такий короткий час?
Бредлі, я люблю тебе. Мої молитви за тебе і дітей на взір тебе ніколи не припиняться. Я використаю ці чотири дні, поки можу бути з тобою, і молитимуся, щоб бачити тебе частіше.
Ви розумієте, докторе Добсоне, чому моя душа плакала, коли я дивився ваш фільм сьогодні увечері. Я хочу, аби ви далі розкривали істини людям. Звертайтеся до людей, що кривдять своїх дітей! Покажіть їм, як залагодити суперечності, що виникли між ними. Рятуйте сім’ї.
Не личить плакати чоловікові зі зростом 6 футів і вагою 205 фунтів, який володіє чорним поясом карате, однак мені видається, що я тільки й це роблю.
Спасибі за приділений цьому листу час. Мартін»
Ну-бо, Америко. Досить! Ми вже погралися з розлученнями і маємо через це мільйони зруйнованих осель. Ми випробували егоцентричну філософію, і нову моральність, і нестримний гедонізм. Вони не діють. Тепер час повернутися до деяких старих цінностей на взір відданости, пожертви, відповідальности, чистоти, любови, доброчесности, самодисципліни. Не тільки наші діти виграють від самоконтролю і добропорядности, але й дорослі житимуть у менш невротичному світі!
Але я вже чую, як хтось каже: «Гаразд, розлучення не вирішує проблеми. Я зробив усе для прощення свого подруга, але я все одно думаю, що не можу любити цієї людини, яка навмисно розбила мені серце». Дозвольте запевнити вас: романтичну любов і ласку можна відновити, навіть коли видається, що взаємини вже на краю могили. Я бачив, як Творець Любови «повертає роки, які пожерла сарана» тим, хто прагне слухатися Його. Я завершу листом від Жаклін, що опинилася там, де ти, мій читачу, можеш бути сьогодні.
«Дорогий докторе Добсоне!
Я була одружена з невіруючим упродовж чотирнадцяти років, які виявилися справжнім пеклом на землі. Я не здатна описати того, як жахливо Брент поводився зі мною. Я думала рятуватися втечею і була готова на все. Видавалося: мої молитви і праця в церкві ніяк не могли наповнити миром мій розум. Поступово я відповіла на залицяння иншого члена церкви.
Він також був нещасливо одружений, і між нами спалахнув роман.
Тоді дружина цього чоловіка померла від серцевої хвороби, і я спробувала розлучитися, аби вийти заміж за нього. Але коли Брент побачив, що втрачає мене без надії на примирення, він раптом забув про своє колишнє ставлення до мене і за одну ніч став добрим. Він навіть змінив роботу, аби більше часу бувати вдома.
Але через це я опинилася у важкому становищі. Я любила иншого і відчувала, що не можу без нього жити, але все ж знала, що чиню неправильно, розлучаючись із чоловіком. Здійснивши акт чистої віри, я розірвала свій позашлюбний зв’язок і зробила те, що, на мою думку, правильне в очах Бога. Три роки я не мала жодних почуттів до свого чоловіка. Я покладалася на Святе Письмо і вірила: Бог дасть мені те, чого я ніколи не мала, якщо буду виконувати Його приписи. Я визнаю, у той час мені вкрай важко було впоратися зі своїми емоціями.
Однак за останні два роки Бог наділив нас таким благословенням, що ви не повірите! Я була настільки віддана своєму чоловікові і раптово сповнилася любов’ю до людини, яку ненавиділа чотирнадцять років. Бог дав мені цю глибоку любов до нього. І крім того, сталося щось инше. Наші діти виросли такими близькими до нас, і ми любимо одне одного, як ніколи. Ми дуже любимо заглядати у Святе Письмо і тоді прагнемо дотримуватися того, про що читали. Раніше ми щодня вивчали Слово, а тепер ще й виконуємо церковну роботу – разом. Ми свідчимо для всіх тих, хто бачить таку незвичайну зміну в нашій сім’ї.
Я розповіла про це тільки для того, щоб ви знали про це. Понад усе варто виконувати Божу волю, навіть коли вона суперечить нашим бажанням. О так, час від часу з’являється спокуса відкинути її. Але я радше волію п’ять хвилин побути в справжньому єднанні з Господом, ніж ціле життя розважатися та грати. Я кажу правду, це допоможе вам.
Дякую. Жаклін»
Така постанова допоможе і вашій сім’ї. Дякую за читання моєї книги. Я молюся, щоб Господь благословив ваш дім любов’ю, теплом і всім найліпшим.
КІНЕЦЬ