Богородиця, або Божа Матір, – це не почесний титул. Це ствердження історичного факту і визнання віри. Термін “Богородиця, – каже святий Іван Дамаскин, – містить усю історію Божої ікономії в цьому світі і всю тайну втілення” (Про православну віру, III, 12). Святий Кирило Олександрійський (431) називає Марію “довершенням Пресвятої Тройці” – якраз тому, що вона бере участь у цій Божій ікономії.
Найважливіший факт і найвагоміше вчення Церкви про Марію полягає в тому, що вона Матір Божа. Вона є реальною Матір’ю в тому самому фізичному і конкретному сенсі, що й будь-яка людська матір. Материнство – це особисті стосунки, справжні стосунки між двома особами, які визначають їхню належність одне одному. У незвичайній події втілення, за Святим Письмом, статеве єднання і людське батьківство не було ніяк пов’язане з материнством Марії. Святий Дух, життєдайний Дух Божий, будучи життям і любов’ю в Пресвятій Тройці, “отінив” Діву, і чудесним способом оживив сім’я її лона, щоби воно стало довершеною людиною, досконалою людською природою, яку Син Божий об’єднав зі Своєю Божою Особою. Отже, зачаття – це не створення нової особи, що не існувала перед тим, її природи. У справжній плоті і крові Марії Син Божий злучився з нашою людською природою і став одним тілом з нами. Існує лише один Син, Син самого Бога, Який став плоттю в Марії. Отже, Марія є Матір’ю Божою: Богородицею. І знову святий Іван Дамаскин каже: “Пречиста Діва не народила звичайну людину, а істинного Бога, але не нагого, а в плоті” (Про православну віру, III, 12).
Той факт, що вона не дістала від чоловіка жодного людського сімени, не применшує, принаймні, фізичної реальности її материнства. Якраз тому, що вона віддала себе Богові, любов Марії стає життям і джерелом життя. Непорочність аж ніяк не применшує її материнства; радше, вона виявляє в ній повноту материнства, бо її непорочність є повнотою покори Богові в любові. Тому Марію слід вважати більше матір’ю, ніж будь-яку іншу матір. З цієї причини ми зустрічаємо в гимнах численні і часто повторювані вислови на взір: “Ти, Наречена, що зосталася незаплямованою…”; “Ти не знала шлюбу…”; “Ти не знала чоловіка…” Геніяльність святого Кирила Олександрійського стоїть за визначенням цього божественного материнства Марії на Ефеському Соборі. Будь-який напад чи компроміс у питаннях материнства Марії буде нападом на реальність втілення і на реальність самого Христа.
Марія стала справжньою Матір’ю через свій цілковитий послух у любові, і тільки послух перед Богом і Його визнання правильно скеровують любов та роблять її істинною любов’ю. Це не пасивність, а згода, і цілковита відданість любові в найвищому ступені ототожнення, що є ознакою істинної любови. Отже, взаємини Марії з Богом не мають аналогів. Як наслідок, їй дано унікальну і безпрецедентну гідність і становище серед людства.
СЛАВА МАТЕРІ БОЖОЇ
Візантійська духовність схильна пізнавати тайну втілення Слова не в Ньому ж, непізнаваному, а в людських подіях, що оточують Його. Як тільки ми цілковито усвідомимо, що Марія народила Господа, що вона годувала і тримала Відвічного у вигляді Дитини, то не існуватиме досяжної межі в приписуванні їй краси, честі, благодати і слави. Який трепет і зачудування мусить пройняти людську душу, яка бачить, що творіння настільки наблизилося до божественної сутности, що сам Син Божий перебував у жіночій утробі і ототожнився з нею як її син! Усі інші почесні титули, які тільки можна надати людині, належать їй. Вона є Матір нашого Господа, і це більша слава, ніж будь-яка інша слава, яку можемо віддати їй. Тому вона пресвята, пречиста, блаженна і пренепорочна. Вона наша Владичиця, Цариця нас усіх і Цариця цілого всесвіту. Усе інше – нам незнане.
Це незнання пояснює стриманість Церкви щодо численних тверджень про Марію. Надто багато догматичних тверджень про Марію – це наче спроба зробити з неї надлюдську істоту, істоту з іншого світу, яка буде загрозою для простої реальности втілення. Коли ми говоримо про славу Божої Матері, то не маємо на увазі привілеї, що довільно були дані їй, для того щоб виокремити її серед решти людства.
Усі її пречудові дари безпосередньо пов’язані з тим, що вона є Матір Божа, і як наслідок цього – з її роллю в нашому спасенні. Така богословська постава створює чудову рівновагу в почитанні Марії, що цілковито ґрунтується на Святому Письмі.