Мало на якій біблійній сторінці Ви не наштовхнетеся на ситуацію, де Бог є чиїмось провідником. Ною Він порадив будувати ковчег і точно описав, як це робити. Аврааму було дано вказівку покинути свою країну і піти на іншу землю, яку йому показав Бог. Бог керував слугою Авраама, щоб той знайшов дружину для Ісака. Коли ізраїльтяни покинули Єгипет, то Господь керував ними в хмаровому стовпі вдень і у вогняному стовпі вночі.
Багато маловідомих фрагментів Старого Заповіту є дуже детальними прикладами Божого проводу. Бог звертався до представників примітивних культур: «Якщо ти захворів, ось спосіб одужати і захистити інших від зараження. Якщо ти зголоднів, ось як ти можеш наїстися. Якщо ти хочеш поклонятися, ось як ти це можеш робити».
Коли настав час будувати храм Соломону, Бог дав конкретні інструкції, включаючи розміри храмового приладдя. Навіть Ісусові потрібен був провідник! Перед обранням Своїх апостолів Він усю ніч молився.
Книгу Дій апостолів можна назвати «Книга Божого керівництва». Спочатку апостолам було сказано чекати, поки Святий Дух не зійде на них. Потім, після ув’язнення двох апостолів, Бог відправив ангела, щоб той вивів їх із тюрми. Перед призначенням дияконів апостоли просили Божого керівництва та отримували його. Пилипу Бог вказав іти в місце, де він мав навернути й охрестити етіопського вельможу. Ананію Бог посилає молитися за переслідувача Савла, який пізніше став апостолом Павлом. Петрові було сказано увійти в будинок Корнилія, хоча це і суперечило юдейській традиції.
Ми можемо невпинно демонструвати Божий провід у дії. У книзі Ісаї 58:11 сказано: «Господь тебе завжди провадити». У Псалмі 25:12 додано: «Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати».
Саме такий провід підтримує нашу віру. Одного разу я підвозив своїх дітей додому і вони почали коїти все, що роблять у подібних випадках для виведення батьків із рівноваги. Вони бурчали один на одного, кричали, лупцювали і штовхали сидіння. Це починало втомлювати, і зрештою я не витримав. Я ввімкнув першу передачу: «З мене вже досить…»
Далі в хід пішла друга передача: «Крім того…!» Потім я натиснув третю: «Більше того…» Зрештою я дійшов до четвертої передачі: «І останнє…!»
Ця тирада тривала, аж поки я не припаркував автомобіль. Я остаточно втратив рівновагу і все голосніше звертався до дітей: «Ідіть у будинок, готуйтеся до сну, але ідіть прямо, нікуди не звертаючи і ні на що не відволікаючись».
Дочка Шона, проходячи повз, похапцем вимовила: «Вибач мені, татку». Однак Тод, якому на той час було лише сім років, мав дуже ніжне серце. Тод почав плакати, крізь сльози сказав, як йому шкода, а потім просто розчулив, несміливо простягнувши свою руку для доторку до моєї.
У цей момент Бог ніби звертався до мене. Простягнута рука Тода була запитанням: чи залишилося в моєму серці хоч трохи любови до нього? Я був дуже різким і знав про це. Святий Дух зійшов на мене в час моєї злости, щоб стримати: «Будь обережний, Біле. Ти повинен боротися з поганою поведінкою, але не в такий спосіб. Хіба ти не пам’ятаєш, наскільки Бог є милосердним до твоїх помилок?»
За десять хвилин я пішов у кімнату Тоді і пояснив: «Тоде, ти в автомобілі поводився негарно».
«Я знаю, тату, я знаю».
«Дозволь мені закінчити, – перебив я. – Але я також не мав рації. Я був занадто суворим із тобою. Ти пробачиш мені?»
Тод міцно мене обійняв і не відпускав. Ці дитячі обійми, які тривали тридцять секунд, означали для мене багато. І це сталося завдяки тому, що я послухав і сприйняв Божі вказівки в батьківстві.
Той самий Бог, Який є протягом дня моїм провідником, хоче провадити і Вас. Поговоримо про те, як ми можемо отримати Його керівництво.
Отримання Божого керівництва
Перше, що ми повинні зробити для отримання Божого керівництва, – це переоцінити поточні системи керівництва. Ви колись опинялися в літаку і чули вказівки стюардеси: «Всі комп’ютери, мобільні телефони та електронні ігри потрібно вимкнути»? Причиною цього правила є перешкоджання приладів радіокеруванню літака. А така конкуренція між системами керування – особливо на висоті дев’ять тисяч метрів над землею – здатна призвести до аварії!
Це також можна спроектувати на життя, коли ми стикаємося з двома конкуруючими системами керування. Деякі з нас керуються філософією: «Я оберу той курс життя, який є найлегшим і спричиняє найменше болю». Інші схильні стверджувати: «Я оберу найнебезпечнішу дорогу». А є такі, що говорять: «Я дозволю обрати свою дорогу навколишнім».
Можливо, багато з нас навіть не усвідомлює причини прийняття таких рішень і, можливо, настав час зробити вибір не керуватися найлегшою, найбезпечнішою чи найпопулярнішою дорогою. Можливо, настав час вирішити обрати дорогу, на яку нам вказує Бог. У книзі Приповістей 3:5-6 сказано: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки».
Наступним кроком для отримання Божого керівництва є розвиток мудрости. Дехто з нас, коли доходить до пошуку Божих вказівок, стає собі найзлішим ворогом. Ми неправильно тлумачимо вищенаведені слова, коли вважаємо, що Бог хоче слабкости і залежности всіх наших рішень. Це неправильно. Бог хоче керувати нами в той спосіб, який дозволяє стати зрілими і мудрими.
Одного разу знайомий чоловік відчув дитячий біль, який можна було б описати не інакше як катастрофічний. Все починалося невинно. Цей чоловік із своїм маленьким сином працювали над проектом, але батько зловив себе на тому, що завжди підсвідомо перевіряв наявність у сина всіх інструментів. З деяких причин замість того, аби виконувати всю роботу самому, чоловік прагнув навчати сина. Коли вони разом працювали, батька раптом охопив емоційний порив, що збентежило.
Пізніше він пішов у спокійне місце і намагався зрозуміти, що було не так. А потім пригадав: кожного разу, коли сам із своїм батьком працював над чимось, тато ніколи не давав виконувати роботу. Після декількох хвилин старанних зусиль батько втручався і принизливим тоном говорив: «Сину, я сам зроблю це».
Батько виконував усю роботу, і син почувався приниженим кожного разу, коли хотів збудувати чи відремонтувати щось. Однак, вже дорослим, він засвоїв життєвий урок і вирішив уже зі своїм сином поводитися інакше, кажучи: «Сину, я дам тобі інструменти і навчу ними користуватися. Я терпляче даватиму тобі вказівки, а ти повинен з часом набути вмінь і впевнености».
Бог має таке саме ставлення до нас. Він не тішиться слабкістю, що маскується під залежність. Між цими поняттями є невелика, однак важлива відмінність. Я зустрічав багато людей, які, опиняючись на роздоріжжі, моляться: «О, Боже, просвіти мене – і зроби це зараз». Коли нічого не відбувається, люди беруть свої Біблії і моляться: «О, Боже, зроби так, щоб Біблія відкрилася на відповіді» – і тоді відкривають книгу і читають усю сторінку для визначення, скільки кубічних футів виділити для подвір’я храму.
Майже у відчаї люди моляться: «Боже, пошли мені когось, хто говоритиме від Тебе і порадить, що робити». Минає день, але нічого не відбувається, тому люди кладуть голови на свої подушки і із загадковим виразом обличчя роздумують: «Гаразд, Боже, мені просто потрібно заснути. А в сні скажи мені, що робити!»
Вранці люди можуть пригадати єдине: вони все ще не знають, що робити. Зітхаючи з відчаю, вони порпаються в кишенях, знаходять монету і починають кидати жереб.
Бог не хоче, аби ми так жили. Бог говорить людям: «Я не хочу вести Вас подібним шляхом. Це робить Вас слабкими і несамостійними. Якщо б Я вів Вас таким шляхом, то Ви нічим би не відрізнялися від малої дитини чи навіть нерозумної тварини!»
Божим планом нашого керівництва є поступове зростання в мудрості перед тим, як ми опинимось на роздоріжжі. Божа мудрість каже: «Поверніться назад настільки далеко, наскільки зможете, перед тим, як дійти до рішення. Потім, наближаючись до роздоріжжя, шукайте дороговкази на шляху, які Я використовуватиму для провадження Вас до правильного пункту призначення».
Дороговкази? Так, дороговкази.