Я – старшокласник, але в мене ще ніколи не було дівчини. Чи це погано, і коли мені слід починати з кимось зустрічатися?
У цьому немає зовсім нічого поганого. Навпаки, є деякі серйозні переваги. Скажімо, наприклад, ти зустрів дівчину, з якою хотів би одружитися, та до весілля треба зачекати ще років десять. Як гадаєш, що має більше шансів протривати десяток років: шкільний роман чи міцна дружба? Дружбу легше зберегти, і вона стане основою міцної любові, котра поступово розгортатиме крила. Крім того, нащо заводити серйозніші взаємини, коли точно знаєш, що муситимете розлучитися, бо за два-три роки почнеться інше навчання? Багато хто не усвідомлює, що зустрічатися з кимось у середній школі немає жодної необхідності – це не допоможе ні краще розуміти протилежну стать, ні знайти собі пару в студентські роки.
Не бійся, що любов омине тебе, якщо ти не кинешся заводити роман просто зараз. Використовуй цей час, аби бути вільним від того, що відвертає увагу, і спитай самого себе, чого чекає від тебе Бог у твої шкільні роки. Усі свої життєві сили, усю молодість довір Йому без застережень. Позмагайся з Ним самим у великодушності й побачиш, які це принесе плоди.
Рішення відкласти на потім шукання серйозних взаємин має глибокий сенс. Наприклад, дослідження анкет 800 школярів мало визначити, як впливає ранній початок шукання пари на ставлення до моралі. Результати показали, що серед підлітків, котрі почали зустрічатися в сьомому класі, лише 29% хлопців та 10% дівчат зберегли дівицтво. Тим часом серед тих, що зачекали до шістнадцяти років, 84% хлопців і 82% дівчат не починали співжиття[1]. Це не означає, що коли ти рано почнеш зустрічатися з дівчиною, то в старших класах школи мусиш стати сексуально розбещеним. Я сам бігав на побачення в п’ятому класі – сьогодні я сприймаю це як дурниці, але, незважаючи на це, зберіг себе в чистоті для своєї майбутньої дружини.
Зачекати із початком взаємин – це краще не лише в сенсі моралі, це також і набагато краща основа для побудови майбутніх стосунків. Наприклад, деякі підлітки марнують свої шкільні роки на відчайдушні пошуки партнера, бо їм видається, що у всіх уже хтось є. Інші постійно відчувають потребу зустрічатися з кимось новим. Щойно розірветься один зв’язок, відразу ж кидаються в інший, бо, не маючи пари, почуваються неповноцінними. Домагаючись підтвердження своєї ваги та індивідуальності в безладних стосунках, на практиці лише додають собі психологічних травм. Ще декотрі – усі ті кілька років навчання, які залишилися, продовжують дивитися в красиві очі свого хлопця чи дівчини. Вони так захоплюються своїми стосунками, що, коли промайнуть шкільні роки, не мають впевненості ні в собі, ні у своїх мріях. Врешті, шкільні роки – це не час на такі сильні прив’язаності, коли ти не можеш жити без тієї людини. Це час на те, щоб пізнавати світ, пізнавати, хто ми, і свідомо обирати дорогу в доросле життя. Кожен прагне бути коханим, та на все свій час. Саме тепер старайся зблизитися з Богом, щоб зрозуміти свою цінність у Його очах. Багато хто кидається в стосунки, в яких його власна гідність і вартість залежать від того, як їх оцінює інша людина. Знання того, що думає про тебе Бог, знизить ризик потрапити в таку пастку.
Тож іди до Нього, слухай Його голосу й роби все, що Він тобі скаже. Він – найкращий порадник і проводир у світі стосунків, тому завжди намагайся бути якомога ближче до Нього.
І нарешті, у твоєму запитанні закладено ідею, що єдиним можливим варіантом є «зустрічатися». Та це не так. У наші дні серед молоді відроджується зацікавлення до заручин із відданням їм переваги перед новомодним «зустрічанням».
Яка різниця між «зустрічатися» і бути зарученими?
Сама ідея «зустрічатися» виникає приблизно в ті ж часи, що й перші автомобілі. На сьогодні ми всі настільки призвичаїлися до неї, що, мабуть, іншого підходу до побудови стосунків навіть і не уявляємо. Але до винайдення автомобіля метою, задля якої хлопець і дівчина витрачали свій час на перебування разом, було розпізнання, чи є він або вона майбутнім шлюбним партнером. Причиною висловлювання романтичного зацікавлення іншою людиною було бажання завоювати її на все життя. Такого типу спілкування звичайно відбувалося в контексті сімейного життя і родинних занять.
Із винайденням сучасного транспорту заручини відокремилися від спілкування в родині, оскільки тепер пара могла у своєму спілкуванні обійтися без родини. Згодом увесь сенс перебування разом перетворюється із розпізнавання другої «половини» на таке собі залицяння заради самого залицяння. Багато є тих, хто починає взаємини лише через те, що певна людина видається симпатичною та «класною».
Так з’явився абсолютно новий погляд на стосунки, а «короткі зв’язки» стали чимсь звичним. Відповідно до такого «менталітету» час до шлюбу вважають проведеним вдало, коли розриваються стосунки з усіма партнерами, крім останнього, – і це сприймають як добру підготовку до подружнього життя. Зрозуміло, що більшість стосунків не ведуть до створення родини, та деякі стають настільки інтимними й глибокими, що в емоційному сенсі така пара, можна сказати, майже не відрізняється від подружжя. Тож коли стається розрив, вони переживають по суті емоційне розлучення. Сьогодні вже нікого не дивують люди, що, одружуючись, почуваються так, наче пережили вже кілька розлучень.
Тут можна запитати: «Ну, добре, а що замість цього? Чи я тепер маю всього боятися, обгородити серце парканом і ні з ким не спілкуватися?» Зовсім ні. Замість цього треба переосмислити наш підхід до стосунків. Хочемо ми в цьому зізнаватися чи ні, а світ уже сформував наші погляди на підготовку до подружжя. І нам треба серйозно запитати самих себе, яким є Божий погляд на те, як нам підходити до стосунків. Що Бог хоче, щоб ми робили? Може статися так, що Його шляхи провадять на 180 градусів від того, що ти звик переживати раніше. Можливо, ти й так уже спустошений мінливими стосунками й потребуєш ковтка свіжого повітря.
Так чи інакше, я пропоную повернутися до принципу заручин. Коли я вперше почув про відродження християнських заручин, то був налаштований досить скептично. Пам’ятаю, подумав тоді: «Ага… заручини. Якщо захочу трохи побути з дівчиною, то маю запросити обидві наші родини на посиденьки при шашлику та захопливих настільних іграх, а о сьомій вечора вже час іти додому. Ну-ну, якраз для хлопця з Південної Каліфорнії, одразу після навчання». Наслухався я про заручини досить багато, та коли почав читати книжки на цю тему, то врешті-решт ідея почала подобатися мені значно більше, ніж я міг собі уявити. Мені відкрилася велика мудрість, якої я раніше ніде й ніколи не надибав.
Є багато книжок, що пояснюють, як саме хлопець і дівчина мають «зустрічатися», щоб усе було як годиться та «згідно з Біблією», але факт залишається фактом: у самій Біблії ніхто ні з ким ніколи не «зустрічався». В одних фрагментах оповідається про те, як батьки добирали пару для своїх дітей, в інших місцях Святого Письма бачимо чоловіків, котрі вирушають у далекі краї, щоб там вкрасти собі майбутніх дружин. Ідея поїхати десь за море й вкрасти собі наречену в наші часи може виглядати досить неординарно, та Святе Письмо пропонує нам також і більш практичні дороговкази.
Те, що концепція «зустрічання» була зовсім не знаною аж до двадцятого століття, аж ніяк не значить, що Святе Письмо не спроможне допомогти нам зрозуміти, як ставиться до цього Господь. У псалмі 78, вірш 8, читаємо про поколінням, «що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний». Якщо це є вдалий опис наших стосунків, то над ними треба трохи попрацювати. І нам належить зосередитися на тому, щоб зрозуміти, чи є волею Божою для нас бути з певною особою, – а поки ми ще не готові прямувати до подружжя, то який сенс прив’язуватися до когось?
Хтось може сказати, що це занадто серйозно, та чи маємо ми віддавати серце тому, хто не здатний до справжніх взаємин? Я не кажу зводити навколо серця неприступний мур, але стерегти своє серце треба розсудливо. Можна було б посперечатися про слова «зустрічатися» та «заручини», але по суті маємо чинити мудро й на славу Божу. Час, проведений разом до шлюбу, має бути школою любові, у котрій обоє молодих людей вчаться мистецтва забувати кожен про себе задля добра коханої людини.
Хоча й дуже важливо приятелювати й проводити час із особами іншої статі, та входити в ближче спілкування належить лише з метою розпізнання для майбутнього шлюбу. Почавши спілкування, дозволяймо мудрості йти поряд із романтикою. Потребуватимемо також і смирення, що необхідне для відкритості на думки й поради інших людей. Знайди авторитетну людину тієї ж статі, що й ти, і проси в неї поради щодо стосунків. Книга Приповістей мовить: «Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться». (Пр. 15:22).
Проводити час разом із родиною іншої особи – у цьому теж є своя мудрість. Адже це не лише прояв пошани до батьків, а й можливість пізнати родину, частиною якої одного дня можеш стати й ти. Нарешті, – і тут у тебе відкриються очі на багато різних речей, – ставлення людини до своїх рідних може багато розповісти про те, як вона або він найімовірніше ставитимуться до тебе, коли почуття поступово згасатимуть. Наприклад, якщо ти – молода жінка й зустрічаєшся з хлопцем, який не шанує своєї матері й рідних сестер, а з тобою він ідеальний джентльмен, – вгадай, на що маєш чекати, коли ви з ним житимете разом.
Те, як хлопець і дівчина проводять час разом, чітко визначає, наскільки їхні взаємини базуються на реальності. Якщо вони цілий Божий день перебувають наодинці, вдивляючись одне одному в очі, то так нічого одне про одного не дізнаються. Допомога людям, перебування з родиною чи навіть заняття спортом дадуть змогу побачити, ким насправді є та інша особа.
Іще деякі із принципів заручин: проси в Бога благословення на початок взаємин, розпочинай їх із конкретною метою – із бажанням розпізнати, чи буде із цих стосунків подружжя, придивляйся і прислухайся не лише до свого обранця, а й до сімей з обох боків, не соромся питати поради в зрілих людей, завжди слухай Божого голосу в серці.
[1] В. C. Miller та ін. Dating Age and Stage as Correlates of Adolescent Sexual Attitudes and Behavior, в: Journal of Adolescent Research 1:3 (1986), 367.