Щойно заходить мова про гріхи нечистоти, знаходиться немало охочих поторгуватися: «Коли цей гріх смертний, то не треба, а коли звичайний, то чому б ні!» Мусимо облишити цей мінімалістичний підхід, котрий вираховує, де, чого та скільки ще зможемо урвати для себе, перш ніж образимо Бога. Навіть найменший гріх творить розбрат у наших стосунках із Богом та ближніми – тимчасом як чистота веде до щирої любові. Елізабет Еліот писала в книзі «Passion and Purity»: «Як я маю говорити про кілька необачних поцілунків із поколінням, яке виховане так, що майже кожен лягає до ліжка з ким йому заманеться? Чи серед тих, хто бовтається в морі вседозволеності й самому-собі-всепробачення, знайдеться хоча б хтось, хто буде дивитися на небо, шукаючи світила чистоти? Якби я не вірила, що такі знайдуться, не трудилася б цим писанням»[1].
Раніше я не мав сумнівів у тому, що кожен знає: французький поцілунок спричиняє статеве збудження, особливо в чоловіків. Але мені довелося зустрічати жінок, котрі були вкрай здивовані, коли дізнавалися, що чоловіків збуджують пристрасні поцілунки (чи навіть саме наближення до них). Французькі ж поцілунки ще більше єднають, оскільки проникнення однієї особи до іншої є частиною фізичного злиття між ними. Таке пристрасне цілування дає зрозуміти чоловічому тілу, що йому належить приготуватися до статевих стосунків, а коли мужчина збуджений, найчастіше він уже не заспокоїться, поки не задовольнить своєї пристрасті.
Виходить, призначення французького поцілунку – дражнити тіло бажаннями, котрих у житті поза шлюбом не можна задовольнити, не входячи в конфлікт із мораллю. Для пари, яка відклала секс на час після одруження, такі поцілунки виглядатимуть як поведінка п’ятнадцятирічного підлітка, що сидить у припаркованому під будинком батьківському авто й «газує» двигуном, але не рушає з місця, бо не має водійських прав.
Розумію, що дівчатам дещо важче усвідомити наявність навколо французького поцілунку якихось моральних проблем – через те, що б них статеве збудження розвивається повільніше. Коли жіноче збудження порівняти із праскою, що поволі розігрівається, то чоловіче буде схоже на електричну лампочку. Чуттєві реакції чоловіків у більшості випадків розвиваються набагато швидше, а коли полум’я статевого збудження вже спалахнуло, чоловік, найімовірніше, прагнутиме рухатися далі. Так, якийсь час він може задовольнятися самими лише поцілунками. Та коли пара влаштовуватиме регулярні поцілункові ігри й намагатиметься цим обмежитись, то врешті-решт у неї будуть дві можливості: або початкові обмеження зникнуть, або настане прикре розчарування. У першому випадку сексуальне збудження вже й не виглядає чимсь непристойним – значить, можна починати виправдовувати інші форми фізичної близькості. Можливо, на перший, другий чи третій раз вони пригальмують власну хтивість, та поступово встановлені раніше обмеження будуть відсуватися щораз далі й далі, оскільки від цього часу закохані почнуть зазнавати впливу тієї п’янкої єднальної потуги сексуальних стосунків, що її Господь створив для одружених пар.
За іншого варіанту розвитку подій хтось із них може врешті-решт зазнати чогось на кшталт того, що почула одна дівчина: «Ми з приятелем не дозволяли собі нічого понад пестощі та поцілунки, а ось нещодавно, відразу по тому, як ми цілувалися, він запитав мене: “Чи тобі ще не набридло?”».
До мене часто надходять електронні листи від пар, що живуть у стриманості. Вони пишуть, що насправді люблять одне одного й хочуть залишатися чистими, але знову й знову втрапляють у ті самі сексуальні гріхи. Пробудивши в собі статеві бажання, вони побачили, що ці бажання не вдасться так легко приборкати. Такі пари хочуть балансувати на межі, підтримуючи якийсь рівень сексуальної інтимності, намагаючись при цьому не «заходити задалеко». Але їм доводиться визнати, що чоловік і жінка не створені для того, щоб їхні тіла функціонували в подібний спосіб. Набагато легше жити в ангельській чистоті, ніж у чистоті на п’ятдесят відсотків, адже тоді не дражниш самого себе.
Незважаючи на все це, вистачає і таких, хто казатиме, що французький поцілунок зовсім не є чимсь важливим і нічого особливого не значить. Та чи немає в тобі якогось такого прагнення, щоб ці поцілунки були таки чимсь важливим? Що більше віддаємо самих себе іншим, то менш важливим видається нам дар власного тіла і всієї нашої особи (через це так само й інші люди ставитимуться до нас із меншою повагою). Запитай у себе, яка вартість твоїх поцілунків. Це спосіб заплатити хлопцеві за приємно проведений вечір? Чи це вирішення проблеми нудьги на побаченні? А може, прикриття душевних ран та самотності? Чи ще гірше: лише «невинна» розвага? Якщо відповіддю на котресь із цих питань буде «так», то ми забули, для чого призначений поцілунок і яке значення має інтимність. Тому не слід відділяти частину власної сексуальності й сприймати її як щось «не дуже важливе». Усе твоє тіло є безмірно важливим, і це так само стосується й поцілунків. Коли ми це зрозуміємо, кожен поцілунок стане для нас безцінним і принесе більше близькості й насолоди, ніж сто пригод у ліжку з партнерами на одну ніч.
Коли підліток, нічого не підозрюючи, починає роздавати поцілунки, наче рукостискання, уся радість та інтимність поцілунку, яку він переживав на початку, поступово стирається. Разом з ними поволі зникатимуть глибина та значення простих виявів людських почуттів. Світ почне нас переконувати, що в такий спосіб формуються «навички», конче необхідні для «зустрічання» з наступними партнерами, а насправді ця дорога поведе нас до звичайного емоційного отупіння.
Перш ніж знову спробувати щось схоже, подумай, чи не варто заощадити хоч трохи пристрасті для свого майбутнього супутника (супутниці) життя. І тоді не лише принесеш у дар майбутній дружині чи чоловікові свою чистоту, а також і його (її) почуття до тебе сприйматимеш як більш виняткові. А на віддаленішу перспективу це поєднає вас набагато сильніше, аніж «досвід», що його світ пропонує набути перед одруженням.
У шкільні роки я не замислювався надто сильно над такими поцілунками. Вважав, що інші роблять гірші речі, тож і нема в цьому нічого особливого. І як би мені хотілося зараз, щоб ці поцілунки були тоді збережені для моєї дружини, замість того щоб роздавати їх дівчатам, яких я після закінчення школи ніколи більше не бачив. Але тоді я не замислювався про майбутнє. Я лише копіював однокласників і був переконаний, що так воно й має бути в житті.
Коли мої стосунки ставали більш зрілими та глибокими і я почав молитися за них, я постановив відмовитися від цього виду поцілунків, бо вони завжди спонукали мене домагатися більшої інтимності. Також я відмовився і від деяких інших речей у своїх взаєминах із дівчатами. Десь глибоко в серці я відчував брак певності в тому, що такі прояви близькості Богові до вподоби.
По тому я мав розмову на цю тему з дівчиною на початку знайомства, і ми погодилися пожертвувати всім цим. Це стало для нас величезним благословенням, і я відразу зауважив, що наші взаємини зробилися і більш святими, і водночас більш радісними. Так, ми були недосконалими, але саме тоді я вперше зауважив: що більше в наших взаєминах пристрасних поцілунків, то менше всього іншого. Це було щось таке, чого б я не спромігся зрозуміти без такої жертви.
Пропоную тобі спробувати вчинити так само. Залиште глибокі поцілунки до часу подружжя. Оберіть простоту почуттів. Якщо прийняття цього спричинить великі труднощі, подивися чесним поглядом на причину цих труднощів. Коли б ти не змогла цілуватися з хлопцем французькими поцілунками, чи це завадило б тобі його любити? Чи відмова від французьких поцілунків із твоєю дівчиною заважатиме тобі хвалити Бога або разом з нею йти до Неба? Наскільки наші мотиви скеровані на наше задоволення, а наскільки – на прославу Бога?
Простіше кажучи, сексуальна мораль – це про те, як хвалити Бога за допомогою свого власного тіла. Твоє поводження із власною сексуальністю має віддзеркалювати твою любов до Бога й свідчити про Божу любов до інших. Коли щось виглядає незрозумілим, це означає, що в цьому напрямку йти не треба. Роби лише те, про що точно знаєш, що цим хвалитимеш Бога.
Якщо це викликає в тобі внутрішню боротьбу, візьми це до своїх молитов. Коли ти справді прагнеш знати Божу волю стосовно життя в чистоті, я знаю, що Він вкаже її тобі. Тобі треба лише зачекати в спокої – достатньо довго, щоб вислухати Його відповідь. Справді, це важко, але любов наважується жертвувати для добра коханого також і тим, що велике, – так само, як і тим, що мале.
Знову й знову чую від різних людей розповіді про закоханих, що зберегли свій перший поцілунок на день одруження. Спочатку я вбачав у цьому щось схиблене, та згодом зауважив, що відмовлялися вони від поцілунків у губи не тому, що це начебто щось погане, і також не через те, що вони не в змозі опанувати себе, а тому, що настільки шанують звичайний дотик закоханих уст, що прагнуть і Бога, і світ учинити свідками їхнього першого поцілунку. Такий перший поцілунок може мати гідність молитви.
У світлі всього, що тут було сказано, нам не належить вираховувати, до якої близькості треба дійти, щоб це вже мав бути гріх. Коли наші серця є чисті перед Богом, споглядаймо на те, що саме буде справді чистим і як нам славити Бога в наших тілах. Прагнемо, аби кожен прояв почуттів відображав Його найвищість у нашому житті. Поки ми цього не осягнемо, борсатимемося в страшенних проблемах, силуючись розрізнити, де є любов, а де – пожадливість.
[1] Е. Elliot. Passion and Purity, 131.