Наскільки далеко в цих справах можуть заходити хлопець і дівчина? Тільки, будь ласка, конкретно.
Я наведу кілька конкретних моментів, але, перш ніж це зробити, нам доведеться окреслити певний принцип. Коли запитуємо, на яку безпечну відстань до гріха можна зайти з дівчиною, ставимо питання в некоректний спосіб. І потребуємо переміни в серці. Нам треба почати запитувати: «Наскільки близько до Бога я її зможу привести? Наскільки далеко можу зайти в провадженні цієї дівчини до святості й охороні її невинності?» Поки ми не здійснимо такої переміни серця та волі, нам буде важко зрозуміти, де має пролягати межа фізичних стосунків у наших взаєминах. Окрім того, скільки б разів ми не користувались ідеологією «наскільки далеко нам можна…?», до чого вона зазвичай нас приводила? Доходимо точно до власноруч встановленої межі – і пересуваємо її щораз далі й далі.
Треба собі пригадати: чистота не полягає лише в тому, щоб залишатися по правильний бік кордону, який ми самі ж окреслили. Це є в рівній мірі боротьба за наші серця, думки й тіла. Те, що якийсь хлопчина не переступив якоїсь межі, ще зовсім не означає, що він живе в чистоті. Це може означати, що йому просто не трапилася нагода цю межу перейти.
Ось кілька вказівок щодо того, як нам визначити, що нам можна собі дозволити, а чого не можна. Щоразу, як замислишся над фізичними стосунками з дівчиною, запитай себе, чи зробив би ти це саме, якби її батьки були разом з вами в кімнаті, – або уяви собі вираз обличчя її тата, коли б він раптом увійшов і застав вас. Ми всі в глибині серця знаємо і що є чистим, і що є угодним Богові. Дозвольмо цьому знанню вийти з глибини на поверхню – до нашої свідомості. Часто трапляється, що ми так сильно занурюємося в наші бурхливі стосунки, що нам стає важко зупинитися і спокійно заглянути у своє серце. Один молодий чоловік зауважив: «Мені казали, що можна оцінити характер людини за тим, чим вона зайнята наодинці. Піду на крок далі й скажу, що ти можеш оцінити свій власний характер за тим, що ти робиш наодинці зі своєю дівчиною»[1].
Хтось може заявити: «Нічого страшного, я ж не входжу в інтимні стосунки», і порівнюватиме себе з особами, що сплять із будь-ким. І поки дивитиметься з такої перспективи, йому видаватиметься, наче прямує правильним шляхом. А тим часом роздаватиме себе по крихті у хвилинних стосунках, виправдовуючись тим, що його однокласники «ще гірші».
Зроби собі послугу: припини вимірювати технічні межі для чистоти й не кажи, що все решта – це те, що можна. Коли не можеш визначитися, чи не буде «заходженням задалеко» певна конкретна дія, уяви, що твоя майбутня дружина (твій майбутній чоловік) роблять те саме з кимось інтим. Якщо ця думка змусить тебе завагатися, прислухайся до голосу своєї совісті. Зроблений вибір має бути благословенням для твоєї майбутньої другої половини, замість того щоб ранити її серце. (І не квапся оповідати всі подробиці попереднього досвіду ймовірній майбутній супутниці життя: забагато відомостей такого типу може більше зашкодити, ніж допомогти).
Тож де насправді проходить межа, котрої не можна переступати? Почнімо з того, що її початок міститься у твоїх думках. Коли в них народжується пожадання до дівчини, маєш зупинитися. Стосовно фізичних меж існує просте правило, яке легко запам’ятати: «Не твоє – не торкайся». Також не раджу пристрасних поцілунків, цілування «нижче підборіддя», так само, як і лежання разом. Це може видаватися радикальним, однак що більше будеш зосереджуватися на всьому чуттєвому й тілесному, то більшою мірою стосунки довкола всього цього обертатимуться.
Можу погодитися, що все це значною мірою виглядає як безконечне «ні, ні, ні і ще раз ні», – та поглянь на справу з іншого боку. Є в нас у Каліфорнії автомобільна дорога, що в’ється крутими серпантинами понад самісіньким берегом Тихого океану. Ця прекрасна дорога проходить краєм високого урвища, унизу б’ються хвилі. Уяви, що їдеш нею на власному дорогому авто, а пасажир збоку коментує все, що бачить, у такий спосіб: «Ти диви – ось іще один ідіотський відбійник. А тут, поглянь, знов застережний знак перед крутим поворотом. Терпіти не можу, як ваша каліфорнійська влада так обмежує свободу і без кінця тобі вказує, що ти маєш робити». Напевно, ти б не дав такому фахівцеві пересісти на місце водія.
Різні моральні закони, які стосуються нашої сексуальності і про які нам час від часу нагадують з різних боків, існують з тієї ж причини, що й відбійники та знаки для водіїв на автостраді понад прірвою й хвилями Тихого океану. Якщо хочеш показати власну волелюбність, зірвавшись зі скелі, ніхто тебе не триматиме. Однак чистота твоєї душі набагато дорожча за автомобіль. Моральні закони Церкви призначені для нашого добра, аби завадити нам потрапити в тенета фальсифікованих замінників правдивої любові.
Якщо протягом років ти пробував усе інше, спробуй тепер чистоти. І ти про це не пошкодуєш. Щороку я промовляю до понад ста тисяч підлітків – говорю з ними про взаємини, секс та знайомства – і до сьогодні жодного разу не зустрів такої особи, яка жалкувала б про те, чого не зробила разом із хлопцем чи дівчиною. Ніколи не зустрічав старшокласниці, яка після бесіди на тему чистоти підійшла б до мене зі сльозами, через те що вона досі ще не переспала з хлопцем. Іще жоден хлопець не зізнався мені в тому, як він був до смерті переляканий через саму лише думку, що його дівчина не завагітніє. Вони шкодують за тим, що зробили, – не за тим, що змогли зберегти.
Уяви собі, що зустрічаєшся з красивою дівчиною, з якою ти хотів би колись одружитися, а вона ще ніколи ні з ким не цілувалася, бо прагнула, щоб дотик її вуст був знаний лише її чоловікові. Який би чоловік не забажав такого бальзаму на душу, як її праведність і чистота? Чи міг би котрийсь із чоловіків порадити їй піти спочатку покрутити романи зі сторонніми хлопцями? Якщо така її постава є для нас честю, то чи не варто нам бажати й для неї подібної честі?
Якщо в словах пісні є кілька фрагментів, де про жінок сказано сексуальні речі, то чи слід її слухати?
Уяви, що в тебе є родина: чудова дружина й маленька донечка, настільки схожа на твою жінку, що ти просто вдруге переживаєш свою першу любов. Тепер уяви собі, що в пісеньці, про яку ти згадав, хтось співає саме про твою маленьку принцесу. Чи схотів би ти підспівати? Чи, може, переписав би її собі на комп’ютер і слухав на повну гучність у машині? Напевно, ти б радше поламав такий диск. А якщо так, то чому захоплюємося музикою, що принижує дочок нашого Небесного Батька?
Як на це відповімо? «Що ж, непогано сказано».
Можу визнати, буває важко позбутися музики, котра нам емоційно подобається. Викинути улюблені записи – це може видаватись чимсь на кшталт ампутації. Це боляче. На початках мого навернення в мене були цілі стоси дисків із піснями, яких я б не наважився заспівати в церкві. І я зовсім не прагнув їх позбуватися. Це була така «моя» музика, і вона мені подобалася. Я собі міркував: «Та я ж сам по собі не є поганою людиною. Це ж не буде так, що я послухаю таку пісеньку й піду шукати інтрижку на одну ніч. Мені така музика просто подобається». То я і тримався за неї. Однак Господь Бог в якийсь дивний спосіб може домогтися від нас того, на що ми ніяк не хочемо погоджуватись і від чого ніяк не хочемо відмовлятися.
Вирішивши підійти до справи без фанатизму, я почав з того, що викинув найгірший із дисків. Мене огорнуло незвичне почуття спокою, яке приходить, коли знаєш, що від чогось відмовляєшся заради любові до Бога. По тому моя колекція дисків дуже швидко очистилася від усіх пісень із неналежними текстами. Тому спробуй! Віддай Йому те, що в тебе найгірше, а Він дасть тобі те, що в Нього найкраще.
Одна моя знайома колись сказала: «Якщо це не походить від Бога, то не хочу мати з цим нічого спільного». Життя для неї було чорно-білим, і дбала вона тільки про віддавання хвали Богові під час тієї короткої хвилі, яку Він їй вділив на землі. Святий Іван Марія Віаней дивився на життя так само. Він сформулював це так: «Доброю манерою поведінки буде робити лише те, що можна пожертвувати Богові»[2]. Тому, якщо знаєш, що твір містить фрагменти, котрі не угодні Господу і напевно зашкодять твоєму духовному станові, вибери для слухання щось інше.
А ще краще було б, коли б ти наважився приділити трохи часу на те, щоб не слухати нічого. Оскільки ми живемо в перенасичену технологією епоху, нам важко усвідомити цінність тиші. Саме тому Іван Павло II радив молодим людям, які прагнули зустріти Христа: «Увійдіть передусім до внутрішньої тиші. Дозвольте, щоб у глибині вашого серця викристалізувалося це гаряче прагнення побачити Бога, прагнення, що нерідко буває заглушене галасом світу й принадами задоволень»[3]. Якщо ти вивільниш у своєму житті більше місця для тиші, тобі легше буде почути Бога. А те, що Він має тобі сказати, є ціннішим за будь-що інше.
Ми з моєю дівчиною вирішили не мати інтимних стосунків. Чи є щось погане в тому, щоб час від часу спати в одному ліжку?
Бажання закоханих покластися спати разом є цілком зрозумілим. Кому б не хотілося прокидатись уранці поруч із коханою людиною? Однак цей прояв інтимності є відповідним лише в подружжі. Кластися до ліжка разом із жінкою – це те, що стосується самої суті подружжя. Коли ми вживаємо вислів «спати з жінкою», то зовсім не маємо на увазі звичайний сон. Так говориться через те, що подружнє ложе призначене для подружнього акту.
У Посланні до євреїв чуємо, що наше ложе має бути без плями (див. Євр. 13:4). Має бути освячене, а через те призначене до святого вжитку. Те святе використання, про яке йдеться Богові, – це подружнє єднання. У глибині серця ти розумієш, що воно стосується подружжя, бо коли б ти був стовідсотково впевнений, що спання з нею в одному ліжку сподобається Богові, не мав би ставити такого запитання.
Коли ти прагнеш залишити секс на час після одруження, то спання в одному ліжку аж ніяк не є найкращою методою дотриматися такої постанови. Гаразд, можете не займатися сексом, але – як каже Книга Приповістей: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність» (Пр. 16:18). Життєва мудрість велить уникати нагод до гріха і не довіряти самим собі понад міру.
Пообіцяйте одне одному, що наступного разу ділитимете ліжко, коли станете чоловіком і дружиною. На кожну річ під небесами є слушна хвилина, і, хоч це й може видаватися важким, чистота закликає нас до такої самопосвяти. А якщо Господь покликав тебе до того, щоб ти одружився з цією дівчиною, то матимеш цілу решту життя, аби засинати, милуючись нею.
[1] True Love Waits. Interview with a Non-Virgin, 15.04.2001
[2] Thoughts of the Curé D’Ars. W.M.B., ed. Rockford, 11.: TAN Books and Publishers, 25.
[3] Іван Павло II. Послання на Всесвітній день молоді. Ватикан, 1.03.2004.