Репертуар помилок у спілкуванні – невичерпний. Частина цих помилок настільки драматична, що порозуміння в принципі неможливе. Варто звернути увагу на те, що помилки не завжди виникають зі злого наміру. Навпаки, доволі часто саме добрі наміри схиляють людину до поведінки та способу висловлювання, які насправді утруднюють спілкування або навіть роблять його неможливим. Тоді особа відчуває розчарування та гіркоту (а також претензії до співрозмовника). Такі розмови замість того, щоб зближувати людей, спричиняють лише зневіру в тому, що подружні стосунки можна оздоровити. Одно слово, варто задуматися про основні помилки хоча б задля того, щоб під час розмови пізнавати власні хиби і більше їх не повторювати.
Помилки можуть трапитися на кожному з етапів спілкування: у намірі, розповіді, сприйнятті, інтерпретуванні.
ПОМИЛКИ НА РІВНІ НАМІРУ
Чи такі помилки взагалі можливі? Звичайно, що так, і, що гірше, трапляються доволі часто. Наприклад, хтось (напевно, частіше дружина) починає говорити, сама не знаючи, про що. У цей момент вона може просто мати поганий настрій і нарікати, або, якщо вам завгодно, ремствувати. Якби адресат хотів поговорити з нею про це, то зробив би серйозну помилку. Не можна серйозно розмовляти з особою, яка не знає, про що насправді йдеться. Радше варто уникнути розмови, спробувати поліпшити настрій людині, замість слів використати символічну квітку або будь-який жест, який може змінити її відчуття в цей момент.
Другою помилкою на рівні наміру є така ситуація, коли адресант знає, що хоче сказати, але не висловлює того, аби адресат здогадався про це сам. Особливо це стосується жінок. Дорогі жінки, не знущайтеся з нас! Ми просто не вміємо по-жіночому здогадуватися. Зате нас можна цього навчити. Якщо нам чітко пояснити, то ми звертатимемо на певні речі увагу. Це виглядатиме майже так само, ніби ми здогадуємося… і нехай цього вам буде достатньо. Сподівання того, що чоловік здогадається, у багатьох жінок викликає зайвий біль несповнених надій. Розсудливіше було б уникати таких ситуацій. З іншого боку, сподівання на чоловічу здогадливість можуть бути небезпечними.
ПОМИЛКИ НА РІВНІ РОЗПОВІДІ
Про ці помилки можна говорити годинами, а також щедро ілюструвати їх життєвими жартами. Візьмімо до прикладу нечіткий, заплутаний, незрозумілий переказ. Буває, що промовець виголошує свою багату на епітети, заплутану та незрозумілу промову, а слухачів аж кортить запитати: «Ви так гарно розповідаєте, може ви ще б сказали, про що?»
Одного морозного зимового дня бабуся відпускає на вулицю свого улюбленого внука. Хоче, щоб дитина одягнула шалик. Отож, каже: «Сонечко, ти ж знаєш, як я тебе люблю? Я зовсім не хочу, щоб ти захворів! На вулиці дуже холодно, навіть у новинах говорили, що буде дуже холодно. Подивися на термометр, ось на цю поділку! Бачиш, як вона низько? Це означає, що дуже холодно. Ти ж знаєш, як я тебе люблю. Я не хочу, щоб ти захворів!» Онук давно вже цього не слухає і опирається, а бабуся марно намагається зав’язати йому шалик. Натомість розмова має бути простою і чіткою: «Вдягни шалик!» А якщо після цього швидко і рішуче зав’язати його на дитині, то успіх гарантовано.
Переказ буває невиразним. Якщо це виникає через дефект мовлення оповідача, тоді це виправдано і вимагає посилених зусиль обох сторін. Однак частіше це буває наслідком недбальства та халатности. У таких випадках виникають непорозуміння. Хтось сказав: «Ти глухий», а у відповідь почув: «Ти сам тупий!» Без жодних поганих намірів може дійти до суперечки. Натомість достатньо було застосувати принцип зворотної інформації – і обидва співрозмовники з усмішкою згадували б курйозне непорозуміння.
Розповідати можна надто тихо. Ми живемо в галасливому світі. Люди, починаючи з дитсадків, замість того, щоб говорити, кричать. Уподобання сучасних меломанів часом допізна чути щонайменше на весь під’їзд. Коли на перехресті мотоцикліст рушає з місця, то це чути на обох сусідніх вулицях, а ввімкнене радіо в автомобілі ощасливлює всіх, хто перебуває поблизу. Часто можна не вмикати власного телевізора, бо його й так чути через стіну від сусідів. Коли «наші» забивають гол, то складається враження, що надворі гримить.
У такій ситуації щораз більше людей зле чує. Це призводить до неефективної розмови. Проблема полягає в тому, що коли хтось є товстим чи лисим, то це видно і того не вдасться приховати. Натомість коли хтось глухий, то в нього виникає спокуса приховувати це, адже цього не видно. Не варто цього соромитися, адже така вада не є моральним злом. Якщо ж, наприклад, сказати: «Перепрошую, але говоріть до мене трохи голосніше, бо я зле чую», то можна повністю вирішити проблему. Це створює можливість взяти до уваги обмеження та забезпечити оптимальні умови порозуміння.
Людина, яка в товаристві не виявила того, що недочуває, щоразу, коли зустрічається з кимось, переживає дискомфорт. Вона або вдає, що розмова її не стосується, тому десь у кутку тихо-мирно читає газету, або навпаки – намагається бути душею компанії. Говорить голосно і виразно (це характерно!) з першим-ліпшим співрозмовником. Коли той відкриває рота, щоб щось відповісти, ця людина відразу звертається до когось іншого… Коли ж вона не встигне, і співрозмовникові таки вдасться відізватися, то має напоготові універсальні слова: «ой, так-так» або «от, власне» або «так буває»… Така поведінка в оточуючих викликає дискомфорт.
Незрозуміла розповідь
Складається враження, що деякі промовці спеціяльно використовують незрозумілі слова, словосполучення та визначення. Якщо слухач не розуміє бодай одного слова в розповіді, то йому видається, що все це надто складно, надто премудро, а він – надто дурний, щоб це зрозуміти. Можливо саме таку мету ставлять собі ті промовці, які постійно використовують незрозумілі терміни. Можливо, вони мають проблеми з власною самооцінкою і таким чином хочуть її підвищити.
До слова, мені пригадався жарт про білявку.
Подруга звертається до білявки: «Анна всім розповідає, що ти дурна і любиш вживати незрозумілі вирази». Білявка на те відповідає: «Скажи тій Анні, що вона сама дурна і навпаки».
Неузгодженість вербального та невербального переказу
Ми вже згадували, що примружене око під час реклами безалкогольного пива цілковито (і, звичайно ж, так було задумано) змінює зміст вербального переказу. Ця суперечність є поширеною помилкою, яка спричиняє болючі наслідки. Адже за таких обставин промовець дезорієнтує слухача. Цю помилку, всупереч власній волі, робить кожен, хто каже неправду або висловлюється нещиро. Нещирість чи крутійство виходять із нього неконтрольовано і непомітно. Навіть незначна гримаса на обличчі або жест можуть демаскувати нещирого промовця. Якщо ми «присвячуємо комусь час» і водночас постійно зиркаємо на годинник, то співрозмовник розуміє, що ми поспішаємо. Набагато ліпше перепросити і домовитися на інший час, коли ми справді зможемо уважно його вислухати.
Якщо ми запрошуємо несподіваного гостя увійти до нашого дому, а водночас наш вираз обличчя говорить: «Не заходь, тебе тут ніхто не хоче бачити», то нічого дивного, якщо гість поводитиметься не надто люб’язно. Або він увійде, а ми подумаємо: «Яке нахабство, його тут ніхто не чекає». А якщо він піде геть, то ми подумаємо: «Який невихований, я запропонував йому ввійти, а він повернувся і пішов». Любий господарю, повір мені, що це ти створив таку ситуацію, тому що видавав суперечливу інформацію. Твоє «заходь» суперечило міміці, яка аж кричала: «Не заходь». Це ти повністю винен у «поганій» поведінці свого гостя. Тут можна порадити лише одне: не починай розмови, якщо не можеш або не вмієш бути щирим співрозмовником.