Само так це відбувається. Так само й твої успіхи колись забудуть. І немає сенсу з цим боротися. Але ти повинен замислитися: чому вони такі важливі для мене? Чи я здобуваю нагороди для себе, чи для Бога? Це запитання, на які повинен відповісти кожен християнин.
А тепер дозвольте навести кілька прикладів зловживання політичною владою. Ми вже бачили, що людській психіці притаманне бажання мати вплив і контролювати, особливо це характерно для чоловіків. Жага влади є прагненням, яке слід опанувати. Це нагадало мені про випадок, який наводжу нижче.
Ґері Бауер, директор “Family Research Council” (“Сімейного дослідницько-консультативного центру”) у Вашингтоні, вісім років працював у Білому домі в команді президента Рейгана. Він був керівником охорони впродовж останнього періоду каденції президента й працював у чудовому офісі неподалік від кабінету керівника держави. Його начальник, Дональд Ріґан, керував усією адміністрацією. То був твердий горішок! Він не терпів безглуздих відмовок тих, хто працював на нього. Запрошення до нього на килим було одним із найжахливіших для працівника адміністрації випробуванням. Ріґан просто схибнувся на владі, на своїй ролі як представника президента й на підтримці винятково його позиції.
Одного дня Ґері захворів на грип і залишився вдома. Він дивився по телевізору новини CNN і дізнався, що президент звільнив Дона Ріґана. Як з’ясувалося згодом, пан Ріґан допустив помилку, яка роздратувала Ненсі Рейган. Тож перша леді вирішила його звільнити. Побачивши, що події розгортаються дуже швидко, Ґері встав з ліжка й з високою температурою поїхав до Вашингтона. Поставив автомобіль на стоянку й головними дверима ввійшов до Білого дому. Там він зустрів Дона Ріґана, який саме збирався виходити. Дивовижно, але він сам ніс коробки зі своїми речами. Ще дві години тому він належав до найвпливовіших осіб світу, а тепер не знайшлося нікого, хто допоміг би йому поприбирати в кабінеті. Ріґан бачив ті самі новини СNN, що і я. Так він дізнався про своє звільнення. Кінець настав раптово. Ріґан став історією. Ось що я хотів розповісти про постійність і непохитність влади!
Я впевнений, що ти можеш навести подібні приклади з власного життя. Якщо успіхи зірок світового рівня й великих владоможців руйнуються, як карткові будиночки, то наскільки ж менше значення мають ті скромні досягнення, якими можемо похвалитися ти і я? Якщо наші успіхи закінчуються, ще по-справжньому не почавшись, то чи варто витрачати на них роки свого життя? Чи саме їм варто присвятити недовгий час нашого перебування в цій земній юдолі? Чи все це згодом безслідно зникне? Твердо вірю, що – ні!
У Святому Письмі є історія, яка допоможе нам поглянути на цю проблему трохи ширше. Її вміщено у двадцять восьмій главі першої Книги хронік. Коли цар Давид постарів і передчував, що невдовзі помре, покликав усіх свої придворних урядовців, військових начальників, скарбників і вельмож, щоб вони вислухали його останню волю. Серед присутніх був також його син Соломон, якого Бог призначив спадкоємцем Давида. Між батьком і сином відбулася надзвичайно зворушлива й водночас історична розмова.
ВАЖЛИВА ПОРАДА БАТЬКА НА СМЕРТНОМУ ЛОЖІ
Порада, яку тоді дав Давид, мала величезне значення не лише для Соломона, а й має також для тебе й для мене. Жодна людина на смертному ложі не говорить зайвого. Уяви собі старого чоловіка, який ділиться своїми останніми думками із сином, котрий має перейняти його обов’язки. Ось що сказав Давид, імовірно, ледве даючи собі раду із зворушенням, від якого перехоплювало подих і тремтів голос:
“А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди” (1Хр. 28:9).
Уся життєва мудрість міститься в цьому короткому висловлюванні богобоязливого царя. Зверни увагу, що Давид передусім порадив Соломонові знати Бога. Він не сказав: “Знай, що Бог існує”. Я знаю, що Авраам Лінкольн існував, хоча ніколи його й не бачив. Давид хотів, щоб Соломон був поруч з Богом, Якому він сам намагався служити зі всіх сил.
Тоді цар відкрив своєму синову фундаментальну правду, яка стосується також і кожного з нас. Він сказав: “Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди”. Якби я мав навіть тисячу років, щоб написати останнє послання своєму синові й доньці, не придумав би нічого кращого за останні слова Давида.
Це також моя найліпша порада тобі, якою можна підсумувати роздуми про мету життя. Що б ти не мав намір робити, розпочни від пізнання Бога й пошуків Його волі щодо твого життя. Якщо зробиш це – знайдеш Його. Він провадитиме тебе. І благословлятиме тебе. Яка ж це прекрасна обіцянка! Та є одна умова. Якщо відвернешся від Нього, то й Він відкине тебе. Раджу тобі взяти до уваги на цю пересторогу.
Цікаво, що молодий царевич, почувши таку пораду від свого батька, став, здається, найбагатшим царем в історії світу. Він отримував двадцять п’ять тонн золота щороку (його нинішня вартість – приблизно триста вісім мільйонів доларів) і жив у великому достатку. У Святому Письмі сказано: “І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости. І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце. І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, зброю та пахощі, коні та мули, що на рік припадало. І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць, і дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян, і аж до єгипетської границі. І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі! А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв” (2Хр. 9:22-28).
ОЦЕ ВЛАДА!
Оце, справді, влада! Можливо, Соломон був наймогутнішим і найшанованішим чоловіком в історії, але нічого по ньому не залишилося. Чи для наших роздумів про мету життя корисно було б дізнатися, що відчував Соломон, маючи таку велику владу? На щастя, ця інформація доступна. Соломон виклав свої думки в Книзі Еклезіястовій. Нижченаведені абзаци мають величезне значення для зрозуміння того, що я намагаюся пояснити. Отож прочитай їх уважно.
“Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих. Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали. Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були! Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць. І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені. І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого! Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!…
І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!… І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також…” (Екл. 2:4-11,17-19).
Які чудові фрагменти Слова Божого, слова, що плинуть просто із серця старого чоловіка, який позбувся ілюзій стосовно життя! Однак це не вся історія. Соломон забув згадати, що не жив згідно з порадою свого батька й вчинив великий гріх. Бог категорично заборонив юдеям одружуватися з жінками, що були представницями народів, які шанували фальшивих богів. Але Соломон свідомо порушив цей закон, беручи за дружин і коханок сотні чужоземок. Святе Письмо розповідає, до чого це призвело.
“І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською. І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид” (1Цар. 11:4-6).
Отож, уже знаємо, чому Соломон у старості впадав у депресії. У його серце була встромлена колючка, яка нищила його зісередини. Адже він зрадив Бога свого батька Давида. Чи ти уявляєш собі царя, який поклоняється фальшивим богам – Астарті й Молохові? Служачи цим богам, язичницькі народи чинили жахливі речі – сексуальні оргії та культове вбивство дітей. А Соломон, який розмовляв з Богом і отримав з Його рук стільки добрих дарів, усе ж вирішив віддавати шану цим символам зла. Мало того, він заохочував юдеїв наслідувати його в цьому. У результаті цар утратив сенс життя – йому все набридло: і багатство, і слава, і жінки, і невільники, і всі досягнення, і золото, і навіть сміх. Божа рука більше не підтримувала його.
Цей урок може нас багато чого навчити. Якщо ми проігноруємо Бога та Його заповіді, життя втратить для нас будь-яке значення. А всі тлінні, минущі речі, що є на землі – навіть багатство й слава, – не приноситимуть очікуваного задоволення! Те, на чому базуватимуться наші цінності й що становитиме основу для досягнення наших цілей, мусить бути тривким. Ісус чітко сказав: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться” (Мт. 6:33).
Це – мій фундамент і моя мета.