11) Як ти ставишся до того, що деякі матері, аби мати змогу працювати, віддають дітей до дитячих садочків?
По-перше, хотів би сказати, що безпечні й чисті садочки, де сумлінно дбають про дітей, є конче потрібними сучасному суспільству. А особливо вони потрібні тисячам матерів, які, зважаючи на свою матеріяльну ситуацію, змушені працювати. Потрібні ці заклади й багатьом батькам, які самі виховують дітей. Тому запитуючи, чи садочки потрібні, Ви погано сформулювали запитання. Відповіддю на нього є матері й батьки, які не дали б собі без них ради. Отже, цю тему слід вважати вичерпаною.
Можна сперечатися з приводу того, де діти почуваються ліпше – у садочках чи вдома з матір’ю. Я вважаю (хоча инші можуть і цим не погодитися), що навіть найліпшого садочка не можна порівняти з тією роллю, яку відіграють мати й батько, що займаються вихованням дитини в сім’ї.
По-перше, діти набагато ліпше розвиваються й вчаться, коли контактують з дорослими “віч-на-віч”, а не з багатьма членами великої групи. По-друге, без огляду на те, скільки ти платиш за перебування дитини в садочку, там нею ніколи не опікуватимуться так само добре, як це робитиме мати. Матері пильнують своїх дітей, як зіницю ока. По-третє, дослідження свідчать, що діти, яких виховують удома, здоровіші від тих, які постійно наражаються на небезпеку захворіти, заразившись від инших дітей. По-четверте, між батьками й дітьми встановлюється набагато тісніший зв’язок, коли вони разом беруть участь у розвитку своєї дитини. Батьки повинні бути присутні при тому, як дитина робить перші кроки або промовляє перше слово, коли в неї виникають перші страхи й побоювання. Звичайно, инші люди можуть замінити матір у ці хвилини, але в такому разі вона втрачає щось дуже цінне.
Продумане інвестування в розвиток дитини приносить просто-таки безцінні результати. Доктор Бартон Л. Байт зі своєю групою, що складалася з п’ятнадцяти науковців, провів одне з найамбітніших досліджень, яке назвали “Дошкільний проект Гарвардського університету”. Понад десять років вони досліджували дітей з огляду на вплив переживань періоду раннього дитинства на розвиток здоров’я й інтелектуальних здібностей. Ось висновки, які було зроблено в результаті цих досліджень:
А. Щораз очевиднішим є той факт, що перші вміння й навички людина здобуває між восьмим і вісімнадцятим місяцем життя. Досвід, який дитина отримує протягом цього короткого періоду, має більший вплив на її майбутні інтелектуальні здібності, ніж переживання більш раннього чи пізнього часу.
Б. Найважливішим “суспільним чинником” у житті дитини є її мати. “Вона є всім”, як сказав доктор Байт, і має більший вплив на розвиток дитини, ніж будь-хто инший.
В. Запас слів, які вживає дитина (неспотворених телебаченням, радіо чи почутими розмовами), є відображенням основних лінгвістичних, інтелектуальних і суспільних навичок дитини. Дослідження свідчать, що “забезпечення умов життя на високому соціяльному рівні є найліпшою річчю, яку можеш дати своєму дванадцяти- чи п’ятнадцятимісячному малюкові, щоб гарантувати йому правильний розвиток”.
Г. Діти, яким дозволяли рухатися усім помешканням, розвиваються значно швидше від тих, яким це робити забороняли.
Ґ. Повна родина – найліпше місце для здобування досвіду й розвитку. Якщо працюватимемо над тим, щоб наші діти були освіченими й здоровими, це зміцнить наш родинний зв’язок і покаже нам, що ми залежимо одне від одного.
Д. Найліпшими батьками є ті, які відповідають трьом основним вимогам:
- самі планують і організовують світ, що оточує дитину.
- дозволяють дітям здійснювати короткі “вторгнення” у своє життя, під час яких розмови переплітаються з обміном інформацією та веселощами. Це дає дитині почуття безпеки.
- “Здатні опанували свої почуття, коли діти роздратували їх”.
Ті з-поміж моїх читачів, які планують мати дітей, а також ті, які їх уже мають, без сумніву, захочуть запам’ятати ці шість принципів.
Чи висновки доктора Байта можуть стосуватися батьків, діти яких ходять до дитячих садочків? Багатьох з них – так. Однак дитину набагато важче виховувати, коли хтось заміняє матір чи батька впродовж більшої частини дня.
12) Якщо батьки опинилися в такій ситуації, що змушені звернутися по чиюсь допомогу у вихованні дітей, яке рішення буде найправильнішим і найоптимальнішим?
Державна допомога опинилася на останньому місці в моєму списку, оскільки в громадських садочках бракує християнського виховання. Діти не моляться перш ніж почати їсти, і їм не розповідають про Бога як про нашого Господа й Друга. Значно ліпше, якщо діти залишаються з рідними, наприклад, з дідусями, бабусями чи тітками, або ж коли відвідують міні-садочки, які належать иншим матерям. Діти мають налагоджувати й розвивати контакти з людьми, які ставляться до них з любов’ю й турботою. Якщо це можливо, то повинні залишатися з дорослими, яких знають і люблять, а не з виховательками, які щодня міняються.
13) Я прагну… наслідувати Ісуса Христа в усьому, що роблю. Але зовсім не знаю… чого Він від мене очікує. Чи, може, досить того, що я цього хочу?
У Біблії сказано, що Бог ставиться до нас, Своїх дітей, з великою любов’ю й терпінням. У псалмі (103:13) читаємо: “Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його”. А в Книзі Ісаї (66:13) написано: “Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу…” Ці слова зображають Бога як досконалого батька. Чи ж можеш у такому разі уявити собі, що Бог проігнорує і моє благання вказати тобі правильний шлях і заопікуватися твоїм подальшим життям? Чи можливо, щоби Він сказав:
– Мені байдуже до неї. Вона хоче виконувати Мою волю, але Я не маю наміру розповідати їй про це. Мабуть, просто дозволю їй блукати манівцями.
Про таке не може бути й мови! Він бачить сльози у твоїх очах. Знає прагнення твого серця. І коли настане відповідний час, ти почуєш від Нього, що маєш зробити наступний крок.