«Як священик екзорцист, я переконаний, що до цієї сфери ідолопоклонства також треба зарахувати статуетки буддійських монахів, африканські маски, деревця щастя, амулети та талісмани, які нібито мають дати людині щастя і зробити її життя безпечним. Часто усі ці предмети завуальовано та непомітно відтягують нас від Життя та Правди, а водночас спрямовують до смерти», – роздумує о. Матвій Сарбіновський.
Бог об’явився людині як турботливий та милосердний Отець, Який зацікавлений у щасті Своєї дитини, тобто людини. Врешті-решт, за кожного з нас Бог жертвував Свого Сина, Ісуса Христа. Бог об’явив людині Свою велич та силу, але не поневолив її. Можна сказати, що Бог визначив імунітет людської свободи, але не порушив його. Господь залишив людині вільну волю, яку іноді вона може неналежно використовувати. Тоді людина відвертається від Життя і Правди і, використовуючи твердження біблійного пророка Єремії, звертається до «порозбиваних глеків», які не лише не дають їй життя, а часто бувають джерелом страхів.
Сьогодні не прийнято розмовляти про гріх ідолопоклонства, який дуже часто є причиною людських трагедій. Поза сумнівом, «оздоблення» наших помешкань буддійськими статуетками, приманювачами снів чи деревцями щастя належить до таких гріхів.
Як священик-екзорцист, я переконаний у тому, що до цієї площини ідолопоклонства також треба зарахувати фігурки буддійських монахів, африканські маски, деревця щастя, амулети та інші талісмани, які нібито дають людині щастя та роблять її життя безпечним. Часто усі ці предмети непомітно відволікають людину від Життя і Правди, а водночас спрямують її в бік смерти.
Сучасна людина усвідомлює, що простір цих предметів та їхня духовність суперечить божественному Об’явленню та християнській антропології. У чому полягає ця суперечність? Коротко кажучи, християнська духовність зосереджена довкола «Символу віри»; ми кажемо, що віримо в Бога Отця вседержителя, Його Єдинородного Сина, Господа нашого Ісуса Христа, а всі ці предмети, про які ми говоримо, не можна назвати духовно нейтральними. За їхнім посередництвом можна спілкуватися з духами предків або ж іншими; часом це можуть бути демонічні духи. Важко детально обговорити кожну екзотичну пам’ятку, привезену з далеких країн, тому згадаю бодай про духовність індіянців, яка наповнена демонічними духами.
А що відбувається тоді, коли людина привозить додому всі ці екзотичні пам’ятки і тримає в помешканні лише з естетичних міркувань, як звичайні оздоби? Тут, на жаль, справджується відоме «cogito, ergo sum». Це не я формую дійсність і не я маю вплив на духовність, яка вже існує. Я не впевнений, чи ті предмети, бува, не були “намолені” місцевими ворожбитами чи шаманами.
У своєму служінні священика та екзорциста я стикався з випадками поневолення, джерело якого полягало саме у володінні такими екзотичними пам’ятками. Пригадую, що це були африканські маски, які свого часу “намолив ворожбит”, і саме вони стали причиною страждань мешканців того дому, куди їх привезли з подорожі.
Чи є рецепт, щоб через несвідомість чи незнання не звернутися до окультизму? Як писав апостол Павло, треба уникати всього, що бодай нагадує зло. Тому важливий радикалізм: і на матеріяльному рівні (тобто треба викинути або навіть знищити сумнівні предмети), і на духовному рівні (треба приступити до таїнства покаяння, тобто піти до сповіді). Основний елемент духовного очищення полягає в тому, щоб зректися ідолопоклонства. Якщо це не допоможе, то цілком можливо, що доведеться звернутися за допомогою не лише до священика, а й до екзорциста.