«Якщо хтось робить татуювання задля розваги, на межі перверсії, татуює інтимні частини тіла, то виникає запитання – навіщо? З якою метою ти це робиш? Можна говорити, що «це моє тіло», і «мені так хочеться». А якщо хтось робить собі татуювання з релігійними знаками, наприклад, хрест Венедикта, зображення Ісуса Христа чи Богородиці або зображення близьких, ім’я дружини (чоловіка) чи обличчя дитини з любови до них? Чи така особа робить щось погане?» – роздумує о. Артур Ґоднарський.
У мене немає татуювань, хоча колись мені дуже кортіло їх зробити, бо це було модно і часом виглядало справді дуже оригінально. Однак треба згадати, що мені доводилося бачити і невдалі татуювання, власникові яких нічого не залишалося, як змиритися з такою ситуацією. Та погляньмо на людину як на цілість, а зокрема на її тіло. Його створив Бог, тіло не належить лише людині. Щобільше, моє тіло колись воскресне, тому в Новому Завіті ми знаходимо повчання стосовно того, що про тіло треба дбати, бо воно є храмом Святого Духа.
Один із наших братів, лікар, зарахував татуювання до скалічення тіла. Адже під час цього процесу до тіла вводяться шкідливі, і навіть небезпечні, субстанції. Хоча про це не прийнято говорити. Людська шкіра дуже вразлива, трапляється, що татуювання провокує початок онкологічного захворювання. Отож, можна визнати, що татуювання деякою мірою шкідливе.
Також є татуювання з релігійними мотивами. От наприклад, копти та етіопці наколюють собі хрест на чолі або на зап’ясті, щоб мати на собі візуальний знак віри. Такий знак виражає те, у що вірить людина. Це не розвага, а спроба вловити якусь трансцендентність. Наприклад, деякі культурні передумови є також в індіянців, які наколюють собі на тілі зображення облич. Чи це має якісь підстави? Чи це гріх? Коли людина завдає шкоди своєму тілу, то це гріх. Колись татуювання асоціювалося із в’язницею. Так само людина, яка має поголену голову, асоціювалася з в’язницею, зі злочинністю. Звісно, наша культура змінюється, і доволі швидко. Однак треба пам’ятати, що татуювання – це щось постійне, його не вдасться от так просто взяти і стерти. Воно залишається записаним на тілі людини. Тому я застерігав би наколювати на своєму тілі знаки, походження яких нам не відоме. Адже ні для кого не таємниця, що під різними, незрозумілими знаками можуть приховуватися магічні сили, через які можна прикликати на себе та своїх близьких чимало клопотів. Є й такі люди, котрі стверджують, що можна потрапити в залежність від татуювання тіла. А тому варто бути обережним! Якщо хтось робить татуювання задля розваги, на межі перверсії, татуює інтимні частини тіла, то виникає запитання – навіщо? З якою метою ти це робиш? Можна говорити, що «це моє тіло», і «мені так хочеться». А якщо хтось робить собі татуювання з релігійними знаками, наприклад, хрест Венедикта, зображення Ісуса Христа чи Богородиці, або зображення близьких чи ім’я дружини (чоловіка) чи обличчя дитини з любови до них? Чи така особа робить щось погане? Не знаю. На фестивалі «Вудсток» ми колись зустріли чоловіка, ціле тіло якого було вкрите татуюваннями. Він дуже хотів би позбутися цих татуювань і віддав би за це все, що мав. Проте татуювання – це щось, що залишається нам на усе життя і стає частиною нашого тіла. Думаю, не варто відразу захоплюватися всім, що модне. До таких справ варто ставитися розсудливо. Тобто якщо щось шкодить моєму здоров’ю, то я зовсім не мушу цього мати. Один мій знайомий проколов собі язик і носить там сережку. Він не зумів мені пояснити, навіщо це зробив. Коли я причащаю таких осіб, то почуваюся дещо збентежено, хоча мені видається, що вони цього зовсім не соромляться. Однак у такі моменти намагаються ніби приховати свою «прикрасу». Також треба ствердити, що татуювання і пірсинг калічать людське тіло. То як це може бути добрим, чому це може служити? Навіщо проколювати собі уста, пупок, брови чи ніс? Адже таким чином можна безповоротно спотворити своє тіло. На жаль, нечасто можна почути про те, що татуювання та пірсинг – це доволі ризиковано, бо якщо некомпетентна особа, виконуючи цю процедуру, зачепить якийсь нерв, то наслідки цього можуть залишитися на все життя.