«Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої. Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.»
Шлях, вода, вогонь, сокира. З цих чотирьох величних символів починається наступний розділ в оповіданні Матвія про Ісуса.
Спочатку уявіть картину зустрічі короля в сучасному місті: попереду – поліцейський кортеж із світловими маячками, за ним – мотоциклісти, потім – дві величезні чорні машини з охоронцями і офіційними особами. Люди поспішно відходять чимдалі від дороги; усі знають, що відбувається: після довгої відсутності король нарешті повертається. Лише коли дорога повністю розчищена, на машині з прапором проїжджає довгожданий король. Усі спокійно стоять, дивляться, махають прапорами і голосно вітають.
Тепер уявіть картину схожої події 2000 років тому, у жаркій і запорошеній пустелі. Народ схвильований поверненням царя після страшенно довгої відсутності. Але як усе відбувається? Адже немає навіть дороги, по якій він міг би простувати. Що ж, давайте її приготуємо! Отже, попереду йде глашатай, що оголошує народу: «Цар йде! Приготуйте дорогу йому! Зробіть її широкою і прямою!» Відколи цей заклик уперше був вимовлений Ісаєм (40:3), його відлуння звучало упродовж довгих віків – аж до проповіді Івана Христителя. Ці слова означали напружене очікування, що Господь незабаром нарешті повернеться і принесе народу спасіння і розраду. «Так, – каже Іван Христитель, – це вже відбувається, саме зараз прийшов час приготуватися до Царства Божого!» Й це примушує кожного, хто почув пророка, стрепенутися і зосередитися – подібно до того, як побачивши світлові маячки сучасні городяни кидають свої справи, забувають, куди йшли, і готуються до зустрічі короля.
Але біда в тому, що народ зовсім не був готовий до цієї зустрічі. І зараз, якщо хазяйка будинку (навіть чистого і добре прибраного) раптом дізнається про бажання короля здійснити до неї візит, швидше за все, негайно почне робити генеральне прибирання. А правовірні євреї, які регулярно відвідували єрусалимський Храм, відчували, що вони не готові до зустрічі з Господом. Пророки обіцяли їм, що Він повернеться, якщо люди розкаються і навернуться до Нього всім серцем. Саме цього вимагав від них Іван Христитель, і натовпи народу стікалися на його проповідь.
Тоді вперше відбулося таїнство хрищення: після того, як люди каялися у своїх гріхах, Іван омивав їх у річці Йордан. Це було не просто символічним очищенням, а знаменням нового перелому в історії Ізраїлю і всього світу. Більше 1000 років до цього діти Ізраїлю перейшли Йордан і вперше вступили на Землю обітовану, почавши її завоювання. Тепер вони були покликані увійти до тієї ж річки знову, готуючись, з Божою допомогою, до великих завоювань у боротьбі із злом – до встановлення Царства Божого на землі, як і на Небесах.
Іванове послання було далеко не простим. Він казав про вогонь, який палатиме, про сокиру, яка зрубає дерево. Він глузував з фарисеїв і саддукеїв, що приходили христитися. Подібно до змій, вони уповзали геть від багаття, біля якого грілися, як тільки вогонь починав розгоратися. Одного хрищення для них було недостатньо: істинне покаяння означає повну і остаточну зміну серця і життя. Іван вірив, що тільки так можна підготувати дорогу до «повернення царя».
Отже, у чому ж мали розкаятися слухачі Іванові? Фарисеї гордилися своєю чистотою, вони не були винні в очевидних, найпоширеніших гріхах. Це дійсно так, але сама їх гордість своєю перевагою (і над своїми одноплемінниками, і над всім іншим світом) стояла на шляху Господньому.
Поговоримо про це детальніше. Щоб нагадати фарисеям про необхідне упокорювання, Іван ставить під сумнів саме їх походження. Вони переконували себе: «Батько в нас Авраам, якому Господь обіцяв порятунок; значить, і ми, його нащадки, будемо врятовані». Не так усе просто, попереджає Іван. Бог – найбільший Творець, і Йому не складе труднощів створити нових дітей Аврааму з каміння по якому ви ходите. Прихід царя принесе і суд, і прощення. Сокира готова зрубати сухе дерево, і єдиний спосіб уникнути цього – довести, що ви дерево плодоносне. (Сам Ісус використовуватиме це порівняння з деревом не один раз.) Наполегливі Іванові застереження задали тон для більшої частини проповідей Ісуса. Його обіцянки розради, зцілення в прийдешньому Царстві Божому урівноважувалися суворими і серйозними попередженнями. Коли Бог повернеться, Він зажадає абсолютної відданості Собі. Істинний Бог – не добродушний і потураючий батько, яким ми Його іноді уявляємо.
Бог, Який прийшов до людей через Ісуса, одного разу розкриє Своє Царство в усій його пишності, принісши у світ справедливість і радість. Як же приготуватися до цього дня? Де та дорога, яку слід підготувати? На якому багатті спалити сміття на Його шляху? Які мертві дерева слід зрубати? І так само важливо зрозуміти, хто саме повинен розкаятися прямо зараз.