«Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.»
Починаючи працювати над цим розділом, я замислився над одним запитанням мого друга з далекої країни: як у наші дні треба розуміти вчення Ісуса про шлюб і розлучення? Безумовно, це питання хвилює багато церков у всьому світі, залишаючись дуже болючим і суперечливим. Серед численної пастви сучасних громад є і розлучені, і ті, що вступили в новий шлюб. Ще нещодавно деякі священики не допускали таких людей до святого причастя. Але тепер усі вони стали повноправними членами більшості християнських громад, хоча розлучення як і раніше вважається великим гріхом. Обмірковувавши цю тему, я пам’ятав не лише про своїх майбутніх читачів, але і про деяких близьких друзів і членів своєї родини, які опинилися в складній ситуації. Що ж можна всім їм відповісти з приводу цього вчення Ісуса?
Звичайно ж, наведений вище уривок – не єдине місце в Новому Заповіті, де обговорюються ці питання. На ту ж тему пише не лише Матвій в інших розділах (19:3-9), але і апостоли Марко (10:2-12) і Лука (16:18), а також Павло у своєму Першому Посланні до Коринтян (7:10-16). Судячи з усього, Ісус, як і рання християнська церква, був категорично проти розлучення – у повній відповідності із Старим Завітом (див., напр., Мал. 2:14-16).
Важливо зауважити, що уривок, що розглядається тут з Євангелія від Матвія починається з обговорення іншої важливої теми, тісно пов’язаної з питаннями шлюбу і розлучення. Ісус говорить про те, наскільки важливо навчитися контролювати свої тілесні бажання (вірші 27-30), зберігати чистоту і чесність. Люди тому і розлучаються, що в їх сім’ї накопичується надто багато брехні і похоті; ці вади, подібно до бур’яну, душать прекрасні, але крихкі паростки шлюбу.
От чому Ісус вимагає безжально боротися з першими ж ознаками похоті. Звичайно ж, виривання очей і відтинання рук – це таке ж перебільшення, як і порада звернути з дороги до храму і відправитися в довгу дорогу заради примирення із сусідами. Але ці перебільшення допомагають акцентувати нашу увагу на найголовнішому. Не варто занадто буквально розуміти Ісусові слова про те, що неприпустимо відчувати щонайменший потяг до красивої жінки. Це було б неможливо, але Він вимагає, щоб ми боролися зі своєю уявою, уникаючи занадто пильних поглядів «із пожадливістю».
Додам від себе: подружжя має бути готове чесно і прямо казати один одному правду; це допоможе здолати багато труднощів сучасного шлюбу. Якби церква стала приділяти більше уваги проблемам сімейного життя, то через декілька років кількість розлучень і інших сімейних трагедій могла б значно скоротитися.
Матвій і в цьому уривку, і в 19-му розділі каже про те, що сексуальна розбещеність або зрада одного з подружжя – достатня основа для розлучення. Апостол Павло пише, що якщо розлучення хоче нехристиянин (він або вона), то розлучення дозволене, але ніхто з християн не має бути його ініціатором. Мені здається, що в обох випадках йдеться про таке розлучення, яке передбачає вступ у новий шлюб. Отже, апостоли вважали розлучення допустимим, але тільки за певних умов, з урахуванням потенційної можливості повторного шлюбу для одного з подружжя.
Ісус напевно не хотів би, щоб Його послідовники заплуталися в нескінченних суперечках про те, що їм дозволене, а що ні. Набагато важливіше замислитися про те, як стати світлом світу і сіллю землі! А питання про правильну сексуальну поведінку (теоретично ясне і підбадьорливе) на практиці і сьогодні залишається таким же складним, яким воно було для всього язичницького світу в I ст. Р. Х. Сексуальний потяг, сам по собі даний Богом, треба стримувати і гасити, якщо він розгорається подібно до вогню геєнни. Треба казати «ні» бажанню, якщо воно нарине і застане зненацька людину, яка не перебуває в шлюбі, – так виглядає одне з правил поведінки зразкового християнина. Це зовсім не означає пригнічення почуттів (як деякі вважають), а більше схоже на обрізання зайвих паростків трояндового куща, щоб на ньому розпустилися красивіші квіти.
Далі Ісус говорить про інше важливе правило, роз’яснюючи одну із заповідей: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно» (Вих. 20:7). Адже люди часто згадують Його ім’я – і в звичайній мові, і лаючись між собою. Треба взагалі добре подумати, перш ніж щось сказати. Треба пам’ятати, що деякі слова, особливо «міцні», можуть поставити під питання праведність того, хто говорить, – як і те, що ця людина гідна довіри. У цьому розділі Ісус не просто нагадує заповіді Священного Писання, але і вказує новий шлях до того, щоб стати справжньою людиною. Недивно, що цей шлях важкий, але Ісус першим пройшов ним і запросив нас йти за Собою.