«Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала! А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити… А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!»
Що ви передусім робите уранці завжди? Одні голяться, інші п’ють чай, треті звикли робити зарядку чи читати газети. Якби хтось не дозволив вам робити уранці те, до чого ви звикли, хіба ви не обурилися б? Тепер подумайте, що може змусити вас відмовитися від звичайних уранішніх справ, окрім жорсткого примусу. Швидше за все, тільки якісь погані новини: нещасний випадок, несподівана хвороба чи смерть близької людини. У цьому випадку я негайно надягну перше, що потрапить під руку, і помчу на допомогу.
Для правовірного єврея і сьогодні, і за часів Ісуса найурочистішим і священним був час уранішньої молитви: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є, і полюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усію душею твоєю.». Це дуже красива молитва, що добре запам’ятовується і яка звучала впродовж тисячоліть. Згідно з офіційним вченням, ця молитва для євреїв – найважливіша справа, і вимовляти її слід кожен Божий день.
Але є одне виключення – обов’язок вище всіх інших, вище навіть цієї уранішньої молитви. Рабини учать: коли помирає батько, діти зобов’язані влаштувати йому гідні похорони. Тому, коли один з послідовників Ісуса сказав, що йому необхідно поховати батька, усі чекали природних слів учителя: «Звичайно, піди і влаштуй гідні похорони, а потім повертайся до Мене». Але відповідь Ісуса – один з найбільш вражаючих моментів в усьому Євангелії: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх». Звичайно, ми не можемо знати напевно, чи дійсно помер батько Ісусового учня. Можливо, він просто хотів скористатися цим приводом, щоб на якийсь час відкласти початок своїх мандрів услід за Христом. Але Ісусові слова назавжди відобразилися в серцях і думках Його слухачів: те, що Він здійснює, настільки важливе і невідкладне, що тільки це дійсно має значення. Що б люди не робили і про що б не думали, служіння Христу має бути на першому місці.
Влада і сила Ісуса уриваються в життя євреїв, як свіжий вітер уривається у вікно, здуваючи аркуші паперу. Він зціляє тещу Петра, а потім і всіх, хто приходить до Нього. Ісусові даровані сила і влада зціляти. Він бере на Себе весь біль і неміч людства, зціляючи людей. У 17-му вірші Матвій цитує пророка Ісаю (53:4). Ці слова зазвичай асоціюються в християн з хресними муками і смертю Ісуса. Але для Матвія немає відмінності між зціленнями від хвороб, які Ісус здійснював під час земного життя, і тим, що на хресті Він врятував нас від гріха і духовної смерті.
Ісус застерігає учня, який каже, що піде за учителем куди завгодно. Чи розумієш ти, – запитує Ісус, – що на тебе чекає? Це не просто захоплююча подорож, повна чудес і великих справ, що здійснюються Божою силою. Це означає піти туди, де найбільше болю і страждань, щоб служити людям. Навіть у звірів і птахів є притулки, в які вони можуть повернутися, коли втомляться. В Ісуса немає такого місця. Тепер Його дім – сільські шляхи, міські вулиці і провулки, скрізь, де Його потребують люди. «Син же Людський не має де й голови прихилити», – доки на хресті вона не схилиться без жодних ознак життя.
Слова «Син Людський» звучать тут загадково: чи вживаються вони замість «Я» або «хтось, подібний до Мене»? Але Матвій використовує це іменування Ісуса в цілому ряду місць свого Євангелія, причому у віршах 9:6 і 26:64 акцент зроблений на Його силі, а в тексті 20:28 – на Його стражданнях. Матвій малює образ Людини, якій Божа сила дарована заради зцілення людства, і це зцілення здійснюється завдяки Його стражданням. За часів Ісуса лише одиниці правильно розуміли Його місію, але всі вважали Його великою людиною. Як провадити життя, подібне до життя Христового, і бути Його послідовником у такій мірі, щоб йти за Ним всюди? Можливо, це найважче питання, що стоїть сьогодні перед церквою.