«І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав… І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала… А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?»
Море завжди було символом дикої, некерованої сили. Ви можете це відчути на березі океану навіть у тиху погоду. Тільки уявіть, скільки тонн води вдень і вночі покриває цей берег під час приливу. Коли здіймається вітер, оберніться лицем до океану і подивіться на величезні хвилі, які грізно б’ються об берег. А якщо наважитеся, спробуйте відправитися в плавання в маленькому човнику. Його кидатимуть, неначе граючи, хвилі, цілі гори води виростуть на шляху і нависнуть над вами подібно до живого монстра з фільму жахів.
Євреї, у цілому, не були мореплавцями, на відміну від жителів приморських країн, таких як Фінікія і Єгипет. Ці сусіди Ізраїлю вели широку торгівлю в Середземномор’ї і в більш віддалених морях. Але євреї зосередилися на обробітку і прикрасі своєї обітованої землі. В їх писаннях море уявлялося царством пітьми і зла, що наводить жах. Іноді про морські води говорилося як про первинну темну субстанцію, протилежну до створеного Богом прекрасного світу; Творець отримав перемогу над морем і усім, що воно символізує. У Старому Заповіті Яхве приборкує море під час Виходу євреїв з Єгипту; за допомогою морського чудовиська Бог наставляє на шлях істинний пророка Йону. Про все це слід згадати, читаючи цей уривок.
В історії Йони варто вникнути чим глибше, щоб краще розуміти те, про що розповідає Матвій. Бог повелів Йоні йти і проповідувати в Ніневії, але Йона не послухався і відправився в дорогу морем. Здійнявся сильний шторм, корабель був у небезпеці, але пророк спав і не помічав цього. Перелякані моряки розбудили Йону і попросили його помолитися Господу, щоб Він допоміг їм. Але Йона зрозумів, що Яхве хоче покарати за непослух саме його. Пророк попросив моряків кинути його за борт, що і було зроблено, після чого море заспокоїлося, а Йону проковтнула величезна риба. Тоді Йона змолився Господу Богу своєму про порятунок і був звільнений з черева риби-кита, потрапивши прямо на берег. Після цього пророк відправився в Ніневію і точно виконав у цьому місті веління Господнє.
Ця хвилююча історія була відома Матвію і його читачам. Матвій дає зрозуміти, наскільки Ісус відрізняється від пророка Йони. Тепер морський шторм почався зовсім не через те, що Ісус не послухався Бога. Учні, як і супутники Йони, розбудили Ісуса, але Йому не потрібно було закликати на допомогу Бога і тим більше просити кинути Його за борт. Ісус просто заборонив вітрам дути і морю бушувати – і настав штиль. Це свідчить про Його безперечну пророчу силу і владу, але Ісус, звичайно ж, більший, ніж Йона (12:41). Вже цей старозавітний пророк був посланий Богом, щоб врятувати язичницьку Ніневію (а не тільки Ізраїль) від неминучого суду. А дивовижні історії про Ісуса показують, що робив Господь для людей всього світу.
Повторю ще раз, що головне – це віра в Христа. Адже звичайною «релігійною відповіддю» на небезпеку при сильному штормі могла бути перелякана молитва морському богові. Навіть учням Ісуса бракувало віри в те, що Він – єдиний повелитель, Який має владу над усіма стихіями. Тепер ми поступово починаємо розуміти, що Матвій наполегливо розповідає нам про значення такої віри (зокрема, на прикладі сотника з Капернаума).
Проте учні, які вже були свідками багатьох чудес, здійснених Ісусом, дивувалися з Його сили і запитували (в. 27): що ж Він за людина, якщо навіть «вітри та море слухняні Йому?» Учні, поза сумнівом, вважали Ісуса своїм лідером, «паном», знали Його як чудового цілителя і проповідника. Прийняти це було нескладно, але в Ісусі було щось більше, несподіване для них: Його влада поширювалася не лише на хвороби, але і на природу. Матвій ще розповість нам, як послідовники Ісуса прийшли до повнішого розуміння того, Хто перед ними.
В процесі оповідання Матвій як би ставить нам два запитання. Перший: ким для нас є Ісус? Легко відповісти в церкві або під час молитви, що Він – Син Божій, Господь, Месія. Але чи дійсно ми віримо в те, що Він має силу і владу над усіма аспектами нашого життя, над усім у світі? І друге питання: чи живемо ми, християни, відповідно до цієї віри, борючись із злом і проповідуючи світу про Царство Боже? Чи живемо ми так, щоб про нас теж хтось запитав: що це за дивні люди?