«Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її. І: «вороги чоловікові – домашні його!» Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.»
Одного разу мене попросили прочитати проповідь у тій школі, де я колись вчився. Це було одне з щорічних свят, коли всі згадували тих, хто заснував школу і брав активну участь в її розвитку, намагався зробити її особливою, неповторною. У своїй проповіді я звернув увагу на одну цікаву річ: все ті люди, про яких ми з вдячністю згадували, були новаторами і наважувалися щось змінювати, незважаючи на невдоволення охоронців старих порядків. Але якби ми вирішили залишити усе так, як було при засновниках школи, ми ризикували б стати тими самими ретроградами, які свого часу їм заважали. Питання в тому, виражається ваше шанування новатора в сліпому продовженні його справи або ж в прагненні щось змінити у свою чергу?
Думаю, що моя проповідь викликала невелике хвилювання слухачів. Але це ніщо в порівнянні з тим хвилюванням, які викликали слова Ісуса: «Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її». Що ж Він мав на увазі? Невже основоположник християнства дійсно хотів принести «не мир, але меч», розділити дітей і батьків? Як нам зрозуміти все це?
Звичайно ж, у Новому Заповіті говориться про необхідність піклуватися про ближнього. Але я знаю деяких людей, які сприймали цей уривок з Євангелія як дозвіл нехтувати своїми близькими заради служіння Господові. Але сказане в ньому Ісусом занадто серйозно, щоб це ігнорувати; відгомін цих слів чутний у церкві і до цього дня.
Згадайте Святого Франциска, який залишив свій багатий будинок, незважаючи на гнів батька, і став жити простим життям, в усьому уподібнюючись Ісусові. Цьому прикладу тисячі людей намагаються слідувати і до цього дня. Подумайте про тих людей, які стикалися з жахливими небезпеками заради проповіді Євангелія; їм доводилося посилати свої сім’ї в безпечні місця, а самим залишатися на варті Церкви. Ісус не каже тут, що кожен, хто піде за Ним, має відокремитися від сім’ї. Звісно, ні. Насправді, багато хто з апостолів за часів ранньої церкви брав із собою своїх дружин (1Кор. 9:5). Але Ісус знову рішуче нагадує Своїм послідовникам про вибір пріоритетів.
Ісус не каже (як деякі вважають), що кожен може служити Господові по-своєму, але відданість Богові має бути головним пріоритетом. Згодом ми побачимо, як важко було утілити цю відданість у життя – навіть для людей, які знали Ісуса особисто. Петро тричі відрікся від Нього, Іуда Його зрадив, а інші учні при небезпеці повтікали і сховалися.
Але залишається завдання, яке переносить нас назад до Нагорної проповіді. Ісус не просто краще за інших учить нас наслідувати Божі ідеали. Він прийшов не для того, щоб показати нам дорогу з цього світу в той, куди ми потрапимо після смерті. Ні. Ісус прийшов, щоб показати нам новий спосіб бути Божими людьми. А якщо хтось бажає жити по-старому, нехай нарікає на себе. Ісус не хотів розділяти сім’ї, але попереджав, якщо люди підуть за Ним, розподіл неминучий.
Насправді євангельські слова «вороги чоловікові домашні його» є цитатою із старозавітного пророцтва (Мих. 7:6). Пророк передбачає, що коли Бог творитиме у світі щось нове, жахливі розподіли в сім’ях неминучі. Коли Господь бажає врятувати Своїх людей, завжди знаходяться ті, хто вважає, що вони не потребують спасіння. Наводячи ці слова пророка Михея, Ісус хоче попередити Своїх послідовників: «Не дивуйтеся, якщо такі розподіли стануться, це теж частина вашої традиції! У ваших власних Священних Писаннях говориться про великий розрив у той час, коли Господь захоче спасти всіх».
Тому проблема, яку належало вирішити Ісусовим учням, була така болюча – і залишається болючою до цього дня, оскільки люди зазвичай віддають перевагу комфорту. Але ці труднощі урівноважуються великою обіцянкою тим людям, які приймуть слова Ісуса і житимуть відповідно до них: Він «визнає» цих людей перед Своїм Небесним Отцем. Ті, хто втратить життя, набудуть його знову. «Не згублять нагороди своєї» люди, які служать іншим в ім’я Ісуса. Людина, яка напоїла холодною водою одного «з малих цих», напоїть самого Ісуса. Усе, що ви робите заради Ісуса, ви робите заради Господа Бога («хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене»). Якщо сьогодні християни зможуть наново вивчити цей простий, але мудрий урок, даний Ісусом, то в церкви знову з’явиться можливість змінювати людські серця.