«До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви… Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!…»
Повз мене по дорозі з ревом і свистом промайнула яскраво-червона спортивна машина. У той момент, коли вона трохи пригальмувала, щоб повернути, я розгледів водія. Це був довговолосий молодий чоловік з невеликою борідкою, у темних окулярах. Він слухав рок на повній гучності. А на заднє скло машини була приклеєна наліпка «я той, про кого вас попереджала ваша матуся». Молодий чоловік явно дуже гордився такою саморекламою.
У багатьох суспільствах батьки застерігають своїх дітей від спілкування з людьми певного типу, і древні ізраїльтяни не були виключенням. У Повторенні Закони – збірки правил для життя юдеїв у Землі обітованій – містяться попередження про таких людей і про небезпеки, що відбуваються через них.
Остерігайтеся лжепророків, каже Мойсей. Вони спробують збити вас зі шляху до Ягве, але ви повинні протистояти ним. Остерігайтеся непокірних синів, які не слухаються своїх батьків, каже він в одному з найсуворіших приписів. Такі сини можуть накликати біду на Ізраїль, і тому самі батьки повинні засудити їх і привести до старійшин міста, які можуть ухвалити вирок аж до страти, – закидання їх камінням (Повт. 21:18-21).
Але де ж ще ми чули щось подібне?
У цьому уривку з Євангелія Ісус наводить слова людей про Його самого: «Ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників». Передбачуваний висновок охоронців Закону такий: Він – непокірний син, який відводить Ізраїль з шляху істинного! Можливо, Він навіть лжепророк (таке звинувачення ми зустрінемо пізніше).
Зіткнувшись з такими звинуваченнями, Ісус був глибоко розчарований. Коли Іван Христитель вів аскетичне життя, люди підозрювали, що пророк одержимий бісами. А коли сам Ісус святкує наближення Царства Небесного, розповідаючи про щедру і всеосяжну Господню любов, люди звинувачують Його в бунтарстві, недотриманні правил поведінки! Так відбувається тому, що люди не люблять важких завдань, тим більше якщо їм пропонують абсолютно змінити звичне життя. Особливо коли одна людина своїм прикладом показує, що Божа любов по-новому уривається у світ – подібно до свіжого вітру в саду, який здуває зів’ялі квіти з дерев.
І звичайно ж, людям не подобалося, що Ісус примушує їх звернути зі шляху, яким вони йшли так довго. Найсуворіші попередження тим, хто відмовиться слідувати заклику Христовому, ми знаходимо у віршах 20-24. Невже Ісус просто розсердився і накликає прокляття на голови тих, хто Його не послухається? Ні. Ісус довго жив у Капернаумі і знав багатьох жителів цього міста. Вони були друзями Ісуса, сусідами, торговцями, у яких Він купував хліб, з ким Він зустрічався в синагозі. Знав Ісус і міста Хоразін і Віфсаїда, які знаходилися неподалік. Усі ці люди не повірили Христовій проповіді, не дивлячись на те, що вони бачили творені Ісусом дива. Вони як і раніше уявляли собі прихід Царства Божого у вигляді революції; це означало мечі, списи, раптові атаки, поранених і убитих, – кінець кінцем, перемогу насильства над насильством. Такі люди готувалися до Священної війни проти нечестивих язичників, вважали природним і законним любити сусідів, але ненавидіти ворогів, відповідати ляпасом на ляпас. Ісус – і як пророк, і як розсудлива людина – ясно бачив, до чого все це призведе. За Його словами, краще опинитися в Содомі і Гоморі, на які з Небес ллється вогонь і сірка, ніж битися за Бога диявольською зброєю.
Своїми грізними застереженнями Ісус дає людям останній шанс одуматися. До цього, у Своїй Нагорній проповіді, Він допомагав їм зрозуміти, що таке істинне Царство Небесне. Він учив людей у містах і селах по всій Галілеї. Ісус усім Своїм життям і поведінкою на вулиці і в будинках, повної радості і дружби, наочно показував, яким буде життя в Царстві Небесному. Його зцілення свідчили про чудеса майбутнього Царства. Але люди не хотіли приймати Христа. Вони були готові використовувати будь-який наклеп: «Він одержимий бісами! Він п’яниця і ненажера! Він – саме той, кого ми повинні побоюватися».
Які ж відмовки використовують люди сьогодні? Що в результаті може статися? Як нам продовжувати жити і учити Царству Божому світ, якщо він, в основному, не хоче знати цього вчення?