«Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи:
Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»
Весняним ранком ми стояли на березі невеликої затоки моря Галілейського на захід від Капернауму. Море було спокійним і тихим, вода іскрилася в променях сонця; затока огинала досить крутий схил, вкритий вологим піском. Наш гід знав, що робити. Він узяв у місцевого рибалки невеликий човен, сів у нього і відплив від берега до середини затоки. Потім встав у човні в повний зріст і гучним чистим голосом вимовив притчу про сіяча. Ми були вкрай здивовані. Кожне його слово виразно звучало в уранішньому повітрі, оскільки круті береги затоки перетворилися на амфітеатр з хорошою акустикою. Ми стояли і слухали – так само, як дві тисячі років тому на тому ж місці великий натовп слухав інший голос. Ісус знайшов прекрасний спосіб говорити з людьми так, щоб усі Його чули.
Матвій зробив те ж саме, помістивши безліч притч майже в центр свого Євангелія. Розділ 13-й є третьою з п’яти частин, що становлять Євангеліє (Мт. 5-7, 10, 13, 18, 23-25). Ці притчі збирають воєдино усе, про що говорилося раніше, – і про те, що чекає нас попереду.
Зокрема, декілька притч, розказаних Ісусом, нагадують про прийдешній Судний день, коли Бог викоренить усіляке зло і встановить Царство Небесне на землі. Але багато Його слухачів і до цього вірили в древні пророцтва про те, що Господь прийде судити світ і відокремить праведників від грішників. Хіба вони вже давно не чекали того дня, коли праведники (звичайно, вони самі!) будуть врятовані, а грішники (їх вороги) суворо покарані? Так, люди знали все це, але вони прийшли до затоки, оскільки почали розуміти, що Ісус є вісником Божого Суду, який вже почався. Слухачі сподівалися, що Ісус намалює точну картину їх спасіння від ворогів і розповість про те, чим вони можуть допомогти Богові в цій справі. Можливо, новий пророк збере військо для народного повстання під Божим проводом?
Звичайно ж, ізраїльтяни хотіли виконання древніх пророцтв. Люди чули в синагогах і читали у Священному Писанні, що Бог, подібно до фермера навесні, засіє Свої поля пшеницею, яка принесе багатий урожай. Так Ісая, Єремія і інші великі пророки образно виражали очікування євреїв, що Бог-Творець відпустить їм гріхи, поверне їх з вигнання і звільнить від іноземного поневолення.
Тепер же з’явився молодий пророк, який здійснює чудеса і примушує людей замислитися, чи не Він сам виконає цей Божий Заповіт. Недивно, що коли Ісус, сидячи в човні, почав говорити про сіяча, люди на березі слухали Його, затамувавши подих, боячись упустити хоч одне слово. (Учителям у той час належало сидіти, а учням – слухати їх, стоячи).
Але Ісусова розповідь була не тим, чого чекали слухачі; Він загадав їм загадку. Слова Христові що, «хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає» означають, що людям слід добре подумати, перш ніж вони зрозуміють суть справи. Деякі могли зрозуміти Ісуса так, що Бог посилає Його виконати місію царів, пророків, священиків Ізраїлю, які раніше не впоралися з дорученням Господнім. Це нагадує насіння в полі: якесь пропадає, але якесь врешті-решт зійде і принесе урожай. І це вже Блага звістка.
Багатьом Ісусова притча мала здатися досить дивною. Який фермер викидатиме третину зерен на узбіччя дороги? Можливо, таке мимоволі трапляється в гористій місцевості, але для чого Ісус згадує про це? Невже Він має на увазі, що в Бога виникли проблеми зі встановленням Царства Небесного? І як досягти великого урожаю, що в сто разів перевищує кількість посіяного, про яке казав Ісус?
Прихований зміст притчі про сіяча такий. Так, каже Ісус, усе, чого ви так довго чекали і на що сподівалися, настає. Я тут, щоб це виконати. Йдіть за Мною. Слухайте Мене і намагайтеся зрозуміти суть сказаного.
Це ж є нашим завданням сьогодні, як було завданням для натовпу людей на березі моря Галілейського, які уперше слухали Господа. Євангеліє від Матвія допоможе нам зрозуміти сенс побаченого і почутого про роботу Господню сьогодні. Зовсім не завжди це буде просто, оскільки християнство – це не якась легка вправа, що допомагає відчути себе краще. Це книга про те, що Бог творив у світі через Христа, і що Він хотів би творити через нас самих сьогодні. Що ж нам треба розповісти про Господа нашого, щоб люди змогли нас почути, як ті натовпи народу почули Ісуса, Який сидів у човні?