«І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться-но розчини фарисейської та саддукейської! Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.»
У наш час світ переповнений знаками. Під час будь-якої поїздки великим містом вночі ви будете засліплені мерехтінням всіляких реклам і вказівників. Деякі з них корисні, наприклад сигнали світлофора; їх не можна ігнорувати, інакше потрапиш в аварію. Є і такі знаки, які грають декоративну роль або служать підсвічуванням. Безліч знаків призначена для того, щоб привернути увагу і змусити вас розщедритися. Рекламні щити принадно мерехтять і спалахують, залишаючи спогади у вашій пам’яті.
З віком людина починає відрізняти знаки, яким треба слідувати, від тих, які можна ігнорувати. Читаючи Євангеліє, ми стикаємося з подібним завданням. У Євангелії від Івана деякі великі справи Ісуса розглядаються як знаки того, що Він – Христос, Син Божий. Апостоли повинні були помічати і розуміти ці знаки.
Але коли фарисеї і саддукеї просять Ісуса показати їм ознаку, що підтверджує Його силу, справа приймає незвичайний хід. Ці дві впливові групи, що зазвичай змагалися, об’єдналися в прагненні обмовити Христа. Можливо, вони хотіли викрити Його в змові з дияволом (див. 12:24-45) або звинуватити Ісуса в тому, що Він – лжепророк, який намагається відвести Ізраїль зі шляху істинного. Тому Ісус відмовляється виконати вимогу фарисеїв і саддукеїв, яка схожа на якийсь іспит для циркового фокусника. Проте євангельська історія повна різноманітних «знамень часів». Ісус хотів, щоб люди навчилися розуміти їх, щоб вони помітили грозові хмари, що сходяться над Ізраїлем. Адже продажні лідери, псевдовчителі і фанатики вели Ізраїль до неминучої катастрофи. А Ісус вірив, що єдиний шлях уникнути цієї катастрофи лежить через покаяння і віру в рятівну силу Царства Небесного. Парадокс у тому, що фарисеї і саддукеї, які вимагали від Ісуса якогось знаку, були сліпі до численних явних знамень часу.
Тому Ісус відмовився здійснювати чудеса спеціально для цих духовних сліпих. Він творив великі справи з любові до людей, а не з метою якогось лабораторного експерименту. За словами Ісуса, єдиним знаменням для Його супротивників буде те ж саме, що сталося з пророком Йоною (див. 12:38-42). Люди, які недовірливо спостерігали за Христом, нічого не побачать до того моменту, коли Він повстане з мертвих. Це останнє приголомшливе знамення неспростовно доведе, що Бог завжди був з Ісусом.
Річ у тім, що у фарисеїв і саддукеїв були свої надії і цілі, що відрізнялися від місії Ісуса. Як і будь-які впливові політичні партії, вони були готові на все, аби знищити опозицію, здатну підірвати їх авторитет. Ісус не лише бачить наскрізь підступні наміри своїх ворогів, але і застерігає людей від їх згубного впливу.
Подібно до дорослої людини, яка учить дитину не вірити виблискуючим рекламним вивіскам, Ісус закликає Своїх учнів побоюватися «фарисейської та саддукейської розчини». Матвій зауважив, що учні зрозуміли ці слова занадто буквально – як докір у тому, що вони забули принести хліб. Хоча сьогодні багато хто знайомий з юдаїзмом, можливо, не усі знають, що означало питання про хлібну закваску («розчину») для Христових сучасників. Річ у тім, що на єврейську Пасху всі люди повинні були викинути всю закваску з домівки – на згадку про той час, коли діти Ізраїлю в такому поспіху покидали Єгипет, що не встигли заквасити тісто. Мало-помалу «закваска» стала символізувати все те, що робить хліб менш чистим. Застерігати від «закваски» якогось вчення – означає стверджувати, що в ньому спотворене, спрощене або «розбавлене водою» істинне послання про Царство Боже.
А тепер перенесіть усю цю картину на дві тисячі років вперед, і перед вами виникне безліч питань. Що є «знаменнями часів» у наші дні? Де лідери і учителі, офіційні і неофіційні, які збивають людей з істинного шляху? Де в нашому житті можна побачити істинні Божі знамення? Як нам у нашому духовному житті навчитися відрізняти знаки, на які слід звертати увагу, від тих, які краще не помічати?