«Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.
Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих. І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя. І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.»
Одного разу в дитинстві мені довелося спостерігати групу мисливців, що переслідували лисицю на відкритій місцевості. Навіть супротивники полювання на лисиць погодилися б, що в той вітряний день видовище було красивим. Мисливці спускалися з пагорба. Попереду всіх на прекрасних конях скакали багаті аристократи і землевласники в червоній мисливській формі. Вони сурмили в ріг, перед ними бігли собаки. Потім слідували інші умілі наїзники в чорно-коричневій мисливській формі. А позаду всіх веселою юрбою їхали на поганеньких конячках сільські жителі в простому повсякденному одязі. Вони не виглядали так красиво, як передовий загін мисливців. Але от хитра лисиця пірнула в гущавину і повернулася на вершину пагорба, звідки почалося переслідування. Один з останніх мисливців помітив її і засурмив у ріг. Усім довелося розвернутися і попрямувати за ним. Тепер попереду всіх скакала різнобарвна група скромних наїзників, за ними – мисливці в чорно-коричневих костюмах, а позаду усіх – імениті вершники в червоних куртках, які явно не звикли до подібного становища ні на полюванні, ні в суспільстві.
Ісус казав про те, що Бог усіх поміняє місцями і всюди буде замішання через це. Наприкінці довгого полювання людства за правдою, мудрістю, справедливістю і порятунком божественна лисиця зробила хитрий маневр і з’явилася там, де її найменше чекали. Настав час, коли той, хто був ніким, стає усім, а той, хто був великим і шанованим, стає останнім.
От вирок, який виніс Ісус, обговорюючи з учнями випадок з молодим багачем. Слід помітити, як вони були здивовані, коли Ісус сказав їм, що багатим буде важко потрапити в Царство Боже. Вони вважали, якщо Бог створив Своє Царство передусім для ізраїльтян, то всім багатим і знаменитим людям Ізраїлю буде уготоване місце в цьому Царстві.
Сьогодні телебачення і засоби масової інформації можуть з кого завгодно зробити знаменитість. Люди часто ставляться до рок-зірок, відомих модельєрів, акторів і спортсменів з таким же благоговінням, як раніше – до своїх королів і пап. Багато хто буває глибоко розчарованим, виявивши, що їх кумири ведуть звичайне життя, відчувають звичайнісінькі емоції, не можуть впоратися з напругою через свою популярність. Багато євреїв вважали, що Божі обітниці і благословення означають, що люди, які здобули багатство і титули, є улюбленцями Божими. Новина про те, що все насправді не так, була вражаючою. Ті, хто йшов «попереду», тепер, можливо, виявляться «позаду» усіх.
Деякі учені припускають, що Ісус, кажучи про верблюда, що проходить через «голчине вушко», мав на увазі ворота в Єрусалимі, що прозвали «голковим вушком». Щоб верблюд міг увійти до цих воріт, з нього треба було зняти всю поклажу. Інші дослідники звертають увагу на те, що слово «верблюд» дуже схоже на інше, що означає морський канат. Можливо, Ісус говорив про неможливість протягнути у вушко швацької голки саме канат? Я вважаю, що жодне з цих припущень не вірне. Як і раніше, Ісус спеціально перебільшує Свої приклади, щоб акцентувати увагу на найважливішому. Його метафора аналогічна сучасній приказці, що неможливо засунути «ролс-ройс» у сірникову коробку; вона означає, що це в принципі неможливо, а зовсім не має на увазі маленькі гаражі, що прозвали «сірниковими коробками». Саме там, де кінчаються всі людські розрахунки, відкриваються нові можливості для Бога (в. 26). Ісус описує здивованим учням новий Божий світ, багато в чому протилежний до життя, що склалося. Він малює картини, які ми вже зустрічали в Євангелії. Син Людський, що сидить на «престолі слави», знову нагадує нам 7-й розділ Книги пророка Даниїла, в якій говориться про перемогу Бога над силами зла. І коли це станеться, та людина, яке залишить усе заради Христа, не лише набуде «життя вічного», але і правитиме разом з Ним у Його новому світі.
Ісус говорив про дванадцять престолів для апостолів, які могли зрозуміти Його буквально. Незабаром вони виявлять, що один з дванадцяти – зрадник, а оточувати їм припаде «престол», зроблений з двох дерев’яних дошок. Доля, яка чекає Ісуса в Єрусалимі, ясно показує, що в новому Божому світі ніякого значення не матимуть світські ознаки величі і слави.