«А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?… Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав… І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.»
Сьогодні в багатьох християнських книжкових магазинах ви можете придбати плакати, що зображують різні аспекти християнства. Часто вони супроводжуються уривками з біблійних текстів, віршами чи короткими висловами – іноді забавними.
Один з найбільш відомих плакатів зображує сліди на піску, що символізують історію життя християнина. На великому відрізку шляху сліди людини і Бога йдуть поруч, але іноді сліди Бога зникають. Напис свідчить: чому ж Ти залишав мене в найскрутніші часи? Це питання ставить людина – і отримує відповідь від Бога: тоді, дитя, Я ніс тебе на руках.
Це введення не дуже допоможе нам у розумінні цього уривка. Матвій зовсім не хоче переконати нас, що коли Ісус вигукнув перші слова 22(21)-го Псалму, запитуючи, чому Бог покинув Його, насправді усе було гаразд, і Бог у цей момент теж ніс Його на руках. Сенс Хресного шляху в тому, що тяжкість усього світського зла дійсно обрушилася на Ісуса, затуливши від Нього сонячне світло Божої любові. От чому світло дня померкнуло на 3 години. Можливо, Матвій хоче нагадати тут про слова Ісуса у вірші 24:29, натякаючи про те, що з цих подій починаються «останні дні», коли Син Людський вознесеться і буде виправданий, а Храм зруйнується. Зараз Ісус «душу Свою віддає на викуп за багатьох» (20:28), і гріхи цих «багатьох» стали величезною темною хмарою, що закрила Ісуса від Його Отця.
У Псалмі 22(21), після перерахування знущань і мук страждальника, говориться про Божу подяку Йому при встановленні Царства Божого. Але в цьому уривку Матвій акцентує нашу увагу на реакцію людей, які стояли поряд з хрестом, які зрозуміли слова «Елі, Елі!» як заклик Ісуса до пророка Іллі прийти і врятувати Його.
Хоча це відповідало деяким теоріям того часу, Ісус не міг звертатися до пророка в такий момент. Проте Матвій хоче нагадати нам про те, що Ілля вже приходив (див. 17:3,10-13) – саме для того, щоб доля Ісуса виконалася. Це має зміцнити нашу упевненість, що Ісус слідує шляхом, уготованим Йому Богом.
Нарешті, Ісус досяг мети цього шляху – Він «духа віддав», залишившись покірним Богові, незважаючи на почуття залишення Богом. Він бере із Собою в пітьму смерті гріх всього світу – і мій, і твій, і гріхи незліченних мільйонів людей, тяжкість яких тягнула світ вниз, до руйнування.
І сам світ відгукнувся на кончину Ісуса власною «кончиною в мініатюрі»: сильний землетрус потряс місто, і прекрасна завіса, що закриває вхід у вівтар, розірвалася надвоє. Правосуддя нависало над Храмом протягом декількох євангельських розділів, і коли священики остаточно відкинули Ісуса (27:41-43), Храм як центр їх світу піддався першому символічному руйнуванню. Ісусова смерть стала початком кінця тієї системи, яка відреклася від свого покликання нести світло усім народам з гори Храмової.
Замість цього народи стікатимуться до іншої гори – Голгофи, на якій Цар Юдейський помер жорстокою і ганебною смертю. Але вже тоді римський сотник, уражений істиною, що несподівано відкрилася йому, вимовляє ті слова, які з часом будуть знову і знову повторювати мільйони людей: «Він був справді Син Божий!»
Саме такої реакції на вражаючі події, що сталися за Ісусовою смертю, чекає Матвій від усіх читачів свого Євангелія. Саме незвичайне з цих подій – «повставало багато тіл спочилих святих». Що б ми не думали про це, людям нашого часу не треба доводити за допомогою дивовижних подій, що смерть Ісуса змінила світ.
Наслідок того, що Ісус пожертвував Своїм власним життям, отримавши перемогу над силами зла, ми тепер можемо побачити в мільйонах людей, які моляться Христу сподіваючись на примирення і зцілення. Світ дійсно став іншим.
Але Матвій хоче, щоб ми побачили в смерті Ісуса початок великого оновлення всього світу на шляху до Царства Божого. Деякі учені вважають, що слова Матвія про пробудження в цей момент давно померлих людей – це лише символічний спосіб сказати, що смерть була переможена. Іншими словами, от якої животворчої сили може досягати влада Божа! Крім того, у цьому євангельському епізоді міститься явний натяк на остаточне воскресіння християн наприкінці часів, про яке говорили і апостол Павло, і інші євангелісти.
Ісусові учні (чоловіки і жінки), які стоять віддалік від Розп’яття, були нажахані і засмучені, бачачи тільки пітьму і смерть. Але читачі Матвія вже знають про те, що станеться через три дні; вони готові оголосити, що Ісус був Божим Сином. Якщо ми розділяємо з мільйонами людей цю віру, то тим самим переймаємо на себе зобов’язання щодня дізнаватися про любов Отця, дивлячись на Сина.