«Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.»
Що може змусити вас радіти, не стримуючи емоцій?
Це може бути новина про те, що близька вам людина, яка важко хворіла, видужує і скоро зовсім видужає.
Це може бути звістка про те, що ваша країна позбавлена від тиранії і гніту і може дивитися в майбутнє, що обіцяє свободу і процвітання.
Чи ви раптом бачите, що повінь, яка погрожувала вашій оселі, припинилася.
Чи ви дізнаєтеся про те, що всі ваші грошові чи ділові негаразди улагоджені, і ви можете знову передихнути.
Чи це телефонний дзвінок, що сповістив вам про те, що ви нарешті призначені на посаду, до якої завжди прагнули.
Що б це не було, ви реагуєте на це незвичайним чином.
Можливо, ви відважно танцюєте з другом або подругою.
Чи весело кричите і кидаєте в повітря капелюх (одного разу я несвідомо робив це до тих пір, поки мене не зупинила думка про те, наскільки це банально).
Можливо, ви телефонуєте всім, кого тільки згадаєте, і запрошуєте їх на вечірку.
А можливо, ви співаєте пісню. Ви навіть можете під час справи створити свою власну пісню – з обривків віршів і пісень, вже відомих вам, а то і вставляючи свої власні слова в якийсь древній гімн.
І якщо ви живете в культурі, де неможливо співати стоячи струнко, то під час співу ви, можливо, станете ляскати в долоні або пританцьовувати.
Виходячи з цих міркувань, подивимося на гімн Марії. (Часто його називають Magnificat[*] за першим словом у латинському тексті цього гімну.) Це один з найвідоміших християнських гімнів. Його співали впівголоса в монастирях, співали урочисто в соборах, читали при засвічених увечері свічках у далеких церквах, а Йоганн Себастьян Бах поклав його на музику, прикрасивши партіями труб і литавр.
Це – Євангеліє до Євангелія, палкий і радісний вигук тріумфування за тридцять тижнів до Віфлеєму, за тридцять років до Голгофи і Пасхи. Воно супроводжується поворотами і розгойдуваннями, лясканням у долоні і пританцьовуванням. Усе це – про Бога і про безповоротні зміни. І все це – через Ісуса, Який щойно зачатий, ще не народився, але Який змусив стрибати від радості немовляти в утробі Єлисавети, схвилював Марію і сповнив її запаморочливою надією і тріумфуванням. У багатьох сучасних культурах саме жінки знають сенс у святкуванні, співі і танці та своїми тілами і голосами виражають при цьому набагато більше, ніж можна висловити словами. Це ми бачимо і в гімні Марії.
Звичайно, Марії ще доведеться багато що узнати. Меч прошиє її душу, як було передбачене їй, коли Ісус був ще немовлям. Коли Йому буде дванадцять років, вона позбудеться Його на три дні. Коли Йому буде тридцять, вона вирішить, що він збожеволів. Потім впродовж трьох днів в Єрусалимі вона перебуватиме в абсолютному відчаї, оскільки їй здаватиметься, що той самий Бог, Якого вона зараз оспівує, обдурив Її (до речі, відчуття ці властиві юдейській традиції, яку вона використовує в цьому гімні). Всі ті з нас, хто перечитує і співає цей гімн, повинні пам’ятати і про такі речі. Але момент тріумфу настане знову під час Пасхи і П’ятидесятниці, і цього разу вже безповоротно.
Чому Марія співає подібний гімн? Що спільного у звістці про її Сина з проголошенням влади Божої позбавляти влади сильних світу цього і підіймає покірливих?
У Марії і в Єлисавети – одна спільна мрія. Це древня мрія Ізраїлю про те, що одного разу збудеться все, передбачене пророками. Одного разу Бог Ізраїлю виконає те, що Він обіцяв прабатькам: усі народи благословляться через сім’ю Авраамову. Але, щоб це сталося, сили, які тримають світ у рабстві, мають бути скинуті. Ніхто, будучи бідним, голодним, поневоленим і нещасним, не може щиро дякувати Богові за Його благословення. Бог повинен отримати перемогу над бандитами, корупціонерами, над злими силами, занадто добре знайомими таким людям, як Марія та Єлисавета. Не забуватимемо, що жили вони в правління Ірода Великого, чиї звірства доповнювалися тиранією з боку Риму. Марія і Єлисавета, подібно до багатьох своїх співвітчизників і сучасників, вивчали Писання, вбирали в себе псалми і пророцтва, що повідомляли про прийдешню милість, вселяли сподівання на остаточний переворот, на швидку перемогу над злом, і, нарешті, на прихід Бога-Спасителя.
Усе це виражено в гімні Марії, який можна порівняти з пінистим в келиху напоєм, що переливається через край і заливає усе навколо. Майже кожне слово – цитата з Біблії, яку Марія, мабуть, знала з дитинства. У ньому багато відгомонів пісні Анни з 1 Сам. 2, що оспівувала народження Самуїла і все те, що Бог збирався зробити через нього. Тепер дві майбутні матері разом оспівують те, що Бог збирається зробити через їх синів – Івана та Ісуса.
Лука вводить у своє оповідання усі ці моменти як антураж до того, що за ними слідує: обидва хлопчики виростуть і дійсно стануть знаряддями давно обіцяного Богом перевороту, перемоги над силами зла. Багато що в гімні Марії відгукнеться в проповіді її Сина, у Його напученнях багатим не сподіватися на своє багатство і в Його обіцянках дати Царство Боже бідним.
Але знову-таки Лука не просто малює грандіозну картину. Відвідування Марією Єлисавети – це дивовижне зображення двох жінок – літньої, яка після довгого відчаю нарешті завагітніла, і молодої, яка завагітніла набагато раніше, ніж того чекала. Тут міг би виникнути певний внутрішній конфлікт: Марія могла б відчувати гордість, Єлисавета – образу. Але нічого такого не відбувається. Навпаки, нам стають видними інтимні подробиці: Іван, за три місяці до свого народження, стрибає від радості в животі Єлисавети, почувши голос Марії, і Дух Святий надихає Єлисавету вихвалити і оспівати Марію.
За всім цим – радість про Бога. Бог бере ініціативу у Свої руки – Господь-Бог, Спаситель, могутній, святий, милосердний, вірний. Бог – головна причина для радості.
[*] «Величає [душе моя Господа]» (лат.) – Прим. пер.