«І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, що з’явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить… А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий. І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене! А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить. І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли. А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди! А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її. І всі дивувалися величі Божій!
А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх: Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук… Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.»
В основі кінокартини, що завоювала «Оскара», Вогненні колісниці покладена історія про двох спортсменів, що брали участь у 1920 році в Олімпійських іграх у Парижі. Гарольд Абрахамс після впертої боротьби – як із самим собою, так і з іншими бігунами – завоював золото в бігу на 100 ярдів. Ерік Лідел, благочестивий християнин, що відмовився брати участь у бігу в недільний день, змінив хід подій і виграв золото в бігу на 440 ярдів. Особливий ефект картині, що складається по суті з двох самостійних історій, надавала та обставина, що обидві історії були правдою від початку і до кінця.
Фільм показує, як після закінчення ігор усі англійські спортсмени повертаються в Лондон на потягу, на який вони пересіли з пароплава. Коли потяг прибуває на вокзал Ватерлоо, усі спортсмени в збудженні вибігають з вагонів. Усе, окрім Гарольда Абрахамса. Його дівчина в тривожному очікуванні бачить, як натовп рідшає. І тільки коли всі розходяться, Гарольд повільно виходить з вагону. Він досяг, чого хотів. У руках у нього – довгожданий приз. Він був на вершині успіху і усвідомлює, що тепер, що б він не робив, цієї вершини він більше не досягне. Доведеться йому зійти вниз із запаморочливих висот і зануритися в реальність.
У всіх євангелістів за сценою Переображення йде розповідь про безнадійно хворого хлопчика, хворого настільки, що учні не змогли його зцілити. Схоже, що євангелісти пов’язують одна з одною ці дві розповіді. Перша – про те, що сталося на вершині гори, друга, – про несамовитого біса, що вищить. Багато людей вважають за краще жити без того і без другого, на рівному місці, без всяких драм і збуджень. Здається, що декому Бог підготував саме таке життя. Але людям з великими запитами не уникнути драматичних видінь і духовних переживань. Чим більше ми відкриті Богові і різним проявам Його слави, тим більше ми сприйнятливі до страждань цього світу. Ми насторожуємося – і це правильно, – на шляху додому з піднесеного богослужіння, на якому ми відчували, що Бог близький до нас і що Його любов до нас сильна і реальна. Будь-який духовний досвід дається не просто так – він призначений підготувати нас до того, щоб Бог зміг використовувати нас у Своїй справі допомоги нужденному світу.
Описуючи сцену переображення, Лука весь час висвічує той спосіб, яким переображення готує Ісуса не до трагедії однієї конкретної людини, а до найбільшої загрози, що стосується всіх. Мойсей і Ілля говорять з Ісусом про «про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити». Слово «кінець» у Луки має декілька значень. Воно може означати те ж, що «вихід» у Старому Завіті; воно також може бути евфемізмом, що замінює слово «смерть». Цю фігуру мови використовує людина, яка говорить «коли мене тут не буде» замість того, щоб сказати «коли я помру». Але причина, по якій Лука вибрав саме це слово, – зв’язок з Мойсеєм грає тут далеко не останню роль! – та, що Своєю смертю Ісус зробить щось подібне Виходу євреїв з Єгипту, тільки в набагато більшому масштабі. У першому Виході Мойсей вивів ізраїльтян з єгипетського рабства і привів їх у Землю Обітовану. У новому Виході Ісус виведе Божий народ з рабства гріха і смерті і поведе його до обіцяної спадщини – до нового творіння, в якому весь світ буде спокут.
Таким чином, сам Ісус переживає досвід на вершині гори, знаючи, що він готує Його йти туди, куди веліли Йому йти Закон і пророки (представлених тут Мойсеєм і Іллею) – вниз, у долину, до місця відчаю і смерті, де вищать біси і плачуть страждальники, до місця, де Син Людський буде переданий у руки грішників. Учні настільки приголомшені сценою переображення, що не віддають звіту своїм словам. (Петру здається, що було б добре, якщо б Мойсей, Ілля і Ісус залишилися тут назавжди, що звичайно ж неможливе.) Вони нездатні зрозуміти, як ця слава, яку вони щойно споглядали на горі, слава улюбленого Сина Божого, Слуги, що приніс із Собою обітницю спокутування, у результаті з’явиться у своєму істинному світлі на зовсім іншому пагорбі, невеликому потворному пагорбі за стінами Єрусалиму.
Часто і ми приходимо в замішання, абсолютно не розуміючи усього того, що робить і каже Бог, як під час нашої неймовірної радості, так і під час нашої якнайглибшої печалі. Але слово, яке приходить до нас і переконує йти за Ісусом, навіть коли в нас немає жодного ключа до розгадки того, що відбувається, – є те слово, що донеслося з хмари в той незвичайний день у Галілеї: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!».