«А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє! Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити. І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!»
Як було жити Ісусу? Це одне з важких питань, що виникають у думці будь-якого читача Євангелій, але наведений уривок дає підказку.
Християни занадто легко можуть впасти в оману, якщо подумають, що Ісусу привільно і безтурботно жилося; ми іноді вважаємо, ніби Його божественність гарантувала Йому відсутність на шляху проблем і труднощів. Звичайно, самі Євангелія спростовують таку думку. Але, як ми вже раніше сказали, з нашого боку було б помилкою вважати Ісуса отаким Суперменом.
Спочатку може здатися, ніби подібні погляди знаходять підтримку в цьому фрагменті. Ісус каже, що бачив, як сатана падає з неба, немов блискавка. Ісус наділяє сімдесят учнів силою проти всякого зла. Він торжествує і радіє, кажучи про Свій унікальний зв’язок з Отцем. Говорить про звершення того, що жадали побачити великі люди старовини. Ну, зрозуміло, ми починаємо думати, що Ісус – Супергерой, якому все підвладно, що крокує світом і на кожному кроці здобуває перемоги. І, звичайно, ми часто думаємо, що такий Ісус вкрай недоречний у нашому житті, де ми стикаємося з нерозв’язними проблемами, де наша віра піддається суворим випробуванням і де, незважаючи на всі наші молитви і зусилля, часто усе йде невлад!
Проте Лука зовсім не збирався зображувати Ісуса як Супермена. З другої частини його Євангелія це стає цілком ясно, а цей уривок куди краще узгоджується із загальним портретом Ісуса, ніж із надуманим нами під впливом сучасної культури образом Спасителя. Фактично те, що ми бачимо тут, – це розкриття характеру тієї боротьби, в яку був залучений Ісус.
Він вирішив тепер йти в Єрусалим, і, як ми бачили, виникає нота невідкладності, коли Він посилає попереду Себе сімдесят вісників. Уся терміновість початого заходу видна в розмові з сімдесятьма про їх роль і місію. Ісус почав Своє громадське служіння власним поєдинком із справжнім ворогом; цей поєдинок триватиме до останньої грандіозної сутички, коли злі сили об’єднаються для останнього нападу на Нього (22:53). Але первинна перемога, взята Ісусом у пустелі, вже діє в служінні Його послідовників, а це, у свою чергу, вказує на ту перемогу, яка буде взята у фінальній битві.
Ми повинні згадати, ким і чим був «сатана» в уявленнях юдеїв. Єврейське слово «сатана» буквально означає «обвинувач», і в Писанні «сатана» з’являється в ролі головного прокурора в небесній раді Бога (Йов 1:6-12; 2:1-7; Зах. 3:1-2). В якийсь момент він, схоже, починає зловживати своїми повноваженнями, не лише зводячи на людей необґрунтовані звинувачення, але і провокуючи їх робити те, у чому він згодом зможе їх звинуватити. Нарешті, у своєму жахливому заколоті проти Бога і Його задуму врятувати світ, сатана сподівається перекрутити місію Ізраїльського народу, покликаного бути носієм Божих обіцянь, скинути цей народ і перешкодити істинному Месії Ізраїлю у виконанні Його головного завдання, в Його головному подвигу. Сатана набув величезної влади тому, що і світ у цілому, і ізраїльські вожді зокрема, були обдурені його хитрістю.
Отже, завдання Ісуса – не просто навчити людей новому способу життя; не просто запропонувати нові духовні цінності; не просто приготувати їх до життя на небі після смерті. Завдання Ісуса – уразити сатану, знищити його владу, отримати вирішальну перемогу, яка відкриє шлях до нового Божого творіння, де зло і навіть сама смерть будуть скасовані.
Так що ж бачив Ісус, і що це означає? «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка», – каже Він. Коли сімдесят учнів вирушали в дорогу з невідкладною місією, Ісус отримав у молитві видіння, подібне до пророчих видінь про повалення древнього ворога (Іс. 14:4-23; Єз. 28:1-19). Ісус таємничим чином побачив небесну реальність, що перекликалася із земними перемогами здобутими сімдесятьма посланцями. Він знав сам і міг переконати в цьому Сімдесят, що їх робота є насправді частина тієї великої перемоги, початок якої Він поклав у пустелі і яку йому належить завершити на Хресті. Втім, їм не слід уявляти, ніби вони можуть тепер розслабитися і насолоджуватися своєю новою владою. Головне – це те, що задум Божій здійснюється і що вони теж беруть участь у ньому. І близький вже той час, коли навіть Дванадцять, включаючи самого Петра, будуть просіюватися сатаною, як пшениця, перш ніж буде отримана остаточна перемога (22:31-32).
У цю ж мить Свого прекрасного видіння Ісус прославляє те, що відкрилося Йому як дивний задум Божий. Якби для того, щоб увійти до Царства Божого, вам знадобилися б привілеї, знання і розум, то це була б зовсім інша організація – спрямована на задоволення потреб еліти. Євангеліє на кожному кроці спростовує такий погляд. Ісус бачить, що сокровенне знання, дане Йому Отцем, виявляється незатребуваним правителями, вождями і самозваними учителями Ізраїлю. Проте Він може розділити (і розділяє) це знання зі Своїми послідовниками, з різношерстою групою людей, яких Він вибрав Собі в друзі. Бог, як скаже апостол Павло, обрав немудре світу, щоб осоромити мудре, обрав слабких, щоб осоромити сильних.
Спрямовуючись до місця Своєї останньої битви, в Єрусалим, Ісус знає, що цей надзвичайний план вже почав здійснюватися. Суть цього плану – створення нового народу: людей, які визнають в Ісусі істинного Сина Божого, Месію і які, завдяки Ісусу, зможуть впізнати в Богу свого власного Отця. Іншими словами, народ, який виконає призначення Ізраїлю; людей, які бачать і чують те, що жадали, але не мали можливості бачити і чути царі і пророки.